Цьогорічна звітна програма зразкової студії естрадного співу «Надія» залишила по собі той особливий, теплий післясмак, коли після концерту ще довго хочеться наспівувати почуті мелодії, згадувати емоції та яскраві миті.

Майже пів сотні дітей представили 28 номерів, які підготували разом зі своєю наставницею — Іриною Новожиловою, яка вже впродовж 27 років навчає вихованців вокальної майстерності.

Підсилили програму танцювальні колективи «Барвінок», «Модерн» та «Dance Art», які разом із вокалістами створили спільні постановки.

Упродовж понад двох годин глядачі вкотре мали нагоду переконатися, наскільки багатою є наша культура, адже саме з українських народних пісень та творів сучасних авторів була зіткана концертна програма.

Надзвичайно потішили глядачів наймолодші «надійчата» — маленькі таланти, для яких це були перші хвилювання, перші оплески та закулісна метушня. Але водночас на сцені — впевненість, сміливість, уміння володіти голосом, ніби сцена вже давно стала для них рідною.

Особливо яскраво сяяли на сцені випускниці «Надії». Їхні голоси напрочуд гармонійно перепліталися в ансамблі, а сольні виступи підкреслили індивідуальність кожної: власний стиль, манеру виконання та репертуар.

Як поділилися дівчата — Дарина Середа, Анна Воробей та Вікторія Сметюх, «Надія» стала для них другою домівкою, куди вони завжди приходили з великим задоволенням, а Ірина Георгіївна — другою мамою, людиною, яка не лише навчала співати, а й вірила, підтримувала, надихала та завжди була поруч у важливі моменти їхнього творчого життя.

Наступному поколінню «Надії» вони побажали такої ж самовіддачі, натхнення, наполегливості, нових творчих перемог, конкурсів і жити музикою так, як живуть нею вони.

На адресу юних талантів та їхньої наставниці Ірини Новожилової прозвучало чимало щирих слів, компліментів і побажань. Привітали та подякували за творчу працю Ірині Георгіївні та її вихованцям начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Андрій Мигуля, директор народного дому “Просвіта” Михайло Пірожик, а також батьки, які всі ці роки залишаються невід’ємною частиною колективу.

І, мабуть, саме в цьому і є справжня сила «Надії» — не лише в красивих голосах, а в людях, які стали одне для одного родиною.