Skip to main content
телефон Гарячої лінії Ковельського міського голови: 0 800 219 019 Повідомити про проблему

Туризм

Ковель – місто з глибокою історією, розташоване на перетині доріг. 

В древні часи люди часто селились на берегах озер і річок. Останні були не лише джерелом води, а й відігравали роль шляхів для найлегшого пересування.
Ковель не став винятком.
І перші поселенці на місці майбутнього міста оселились тут ще близько 4000 років тому. На правому березі річки Турії були знайдені сліди поселення стрижівської культури, як існувала в 2300-1700 роках до нашої ери.

В наступні століття і тисячоліття роль річок у поширенні цивілізації не зменшилась. Племена з різних куточків Європи рухались в пошуках кращих земель, і не раз зупинялись на берегах волинських річок. Саме через Волинь проходить Великий європейський вододіл, який розділяє басейни річок, одні з яких впадають в Північну Атлантику, а інші – в Чорне і Середземне моря.
Тому не дивно, що тут зустрічаються археологічні сліди різних племен. На території Ковеля були знайдені наконечники стріл фракійського походження. Фракійці населяли сучасні Грецію, Болгарію і Румунію близько 2000 років тому.

В кількох кілометрах на північ від Ковеля ще в позаминулому столітті виявили наконечник списа. Він належав східногерманським племенам готів. Вони проходили волинські землі 1800 років тому, розселяючись по всій Європі. І хтось з вождів залишив тут наконечник свого списа. Цінність цієї знахідки в тому, що на наконечник нанесені руни і він є джерелом дослідження рунного письма.

Найстаріша частина міста, де люди безперервно жили останні 800 років, це острів на річці Турія. Річка протікає тут в низині, а тому в минулі століття тут було кілька її рукавів, де і мешкали люди. Найбільшим був острів, який знаходився між сучасним мостом на вулиці Незалежності і школою №7.
В цьому «Старому Місті» були знайдені римські монети, яким від 1600 до 2000 років, бронзові наконечники списів, довбані колоди-трумени, в яких ховали мерців, і кераміку з 12-14 століть.

До 13-14 століттях ковельська земля знаходилась у складі Галицько-Волинської держави, або Королівства Русь. Однак з 1300-их років через шлюбні і політичні союзи сюди проникають литовські князі. Одними з них став князівський рід Сангушків. За деякими даними, ковельськими землями вони стали володіти ще у другій половині 14 століття.

Сангушки були одним з найвпливовіших аристократичних родів Східної Європи. Під їх рукою знаходились значні володіння, а тому з часом їх рід розділився на три гілки. До наших днів зберіглась лише одна гілка – Сангушки-Ковельські. Свою назву вони отримали від нашого міста, яке було центром їх володінь.

Першим офіційним представником цієї гілки Сангушків був князь Михайло, який помер у 1511 році. З пізнішими документами йому належало село Ковле (або Ковель), яке він передав у спадок дітям. І саме його сину Василю належить честь здобуття Ковелем статусу міста.

24 грудня (за деякими даними – 23 грудня) 1518 року в місті Берестя (сучасний Брест) великий князь литовський Сигізмунд І видав грамоту князю Василю Михайловичу Сангушку, яка дозволяла в його спадковому селі Ковле заснувати однойменне місто на Магдебурзькому праві. За цим же документом, в місті дозволялись влаштовуватись ярмарки і торги: одну ярмарку на свято Воздвиження Хреста Господнього, а другу – на четвертий день свята Різдва Христового. Крім того, мешканці міста звільнялись від суду воєводи, каштеляна чи старост.

З отриманням Ковелем статусу міста пов’язують легенду, що місцеві мешканці врятували від якоїсь біди королеву Бону, яка тут проїжджала. У вдячність за це Бона попросили свого чоловіка – великого князя і короля Сигізмунда І – надати село статусу міста.

Перша половина 16 століття стала часом розвитку міста. Його вдале розташування на перехресті торгових шляхів зі Сходу на Захід, і з Півдня на Північ допомогло Ковелю активно збагачуватись. Вже у 1536 році в Ковелі існувала «Митна комора», яка збирала мито за провезення через місто солі з Прикарпаття.

Місто було значимим для князів Сангушків, а тому тут був зведений дерев’яний замок. Про це згадувалось в грамоті 1543 року. За цим документом Василь Сангушко віддавав місто Ковель і навколишні села королеві Боні, а взамін за це отримував нові володіння на сході держави біля Смоленська. Цікавий факт, що в новому місці Сангушки в селі Смоляни звели замок, який називали Білий Ковель в пам’ять про свої старі землі.

З 1543 року місто Ковель стає власністю королеви Бони – дружини Сигізмунда І – великого князя литовського і короля польського. Саме за Бони в Ковелі згадуються цехи – закриті корпоративні спілки за професійною приналежністю. Населення міста в середині 16 століття складало біля 750 людей, з яких більше третини займалось торгівлею і ремісництвом. Відомо, що в цей час в місті вже була немаленька єврейська громада. Королева в своїх листах наказувала старості не ображати ковельських міщан і оплачувати ремісникам усі виконані роботи.

В 16 століття в Ковелі дуже активно розвивалась торгівля. Місто тоді було центром волості, в яку входили, крім Ковеля, містечко Вижва із замком, містечко Миляновичі із двором і 28 сіл. Історик  Микола Іванішев писав, що Ковельська волость була одним із найбагатших і багатолюдних королівських володінь. А товар звідси відправляли в Гданськ (Данциг) та Ельблонг (Ельбінг), по річках Буг та Вісла.

Королева Бона зібрала навколо себе талановитих людей, які проводили різні реформи. Одними з таких її прихильників були брати Фальчевські, які осіли на Волині. Один з них – Франтішек – став старостою міста Ковеля. І саме Фальчевські були рушіями аграрної та фінансово-податкової реформ. Волочний перемір або «Устави на волоки» – документ, який зафіксував ці реформи, був написаний Петром Фальчевським і першими землями, де ця реформа була проведена, стала Ратнівщина, Кременець і Ковельщина.

За цією реформою всі землі князя чи короля ділились на волоки – ділянки розміром від 16 до 22 гектарів землі. Селяни отримували у свої володіння одну волоку, але обкладались більшою кількістю податків і повинностей. Створена система дозволяла збільшити продуктивність праці, а тому Ковель і навколишні землі стали центрами як сільського господарства, так і торгівлі. Зокрема, з міста в західну Європу почали масово поставляти зерно, мед, поташ, деревину і лісовий товар.

Після від’їзду Бони в Італію місто Ковель зберегло своє самоврядування і залишилось у складі королівських володінь. Керування міста покладалось на бургомістра і ратманів. В перший понеділок після святкування Нового року місто обирало 8 поважних, досвідчених і освічених людей, які і керували містом. Це була ратмани і бургомістр. Вони слідкували за дотриманням законів, діяльністю ремісничих цехів, обороною міста, закладенням шпиталів, впорядкуванням і забудовою міста.

Важливу роль в історії міста того часу відігравали цехи. Відомо, що на кінець 16 століття в Ковелі були гарбарський, шевський, шаповальський, панчішничий, пекарський, різницький, кравецький, кушнірський цехи. Їх будівлі розташовувались в центрі міста (теперішнє перехрестя вулиць Володимирської, Незалежності і Сагайдачного), поруч з ратушою міста.

У 1564 році Ковель з сусідніми селами був подарований великий князем литовським Сигізмундом ІІ Августом перебіжчику з Московської держави князю Андрію Курбському. Останній пізніше в документах називав себе «князем Ярославським і Ковельським», або «княжа на Ковлю». Своїми землями Курбський керував через урядників, а сам активно зайнявся війною з московським царем і частими конфліктами з сусідніми аристократами. Траплялися протистояння московита і з ковельськими міщанами, які відстоювали свої права на самоврядування.

Помер Курбський у 1583 році в своєму маєтку в селі Миляновичі біля Ковеля. Був похований в селі Святої Трійці в селі Вербка. Після його смерті розпочалось протистояння між спадкоємцями князя і сусідами. Через кілька років судових справ і навіть військового протистояння ковельськими старостами стали представники аристократичного роду Фірлеї.

В 16 столітті за часів Сангушків, королеви Бони і Андрія Курбського в місті були збудовані православні церкви і католицький костел. Церква Благовіщення пресвятої Богородиці згадується в документах ще у 1505 році. У 1549 році поруч з нею згадується Воскресенська церква. А у 1551 році королева Бона надала привілею римо-католицькому костелу святої Анни.
Відомо, що при церквах були шпиталь і школи, а для оплати вчителя місцевою громадою збирався «третій гріш». Плюс в місті був притулок для бідних і старців.
Будівлі в Ковелі в ті часи були дерев’яними: як звичайні, так і цехи, ратуша, замок і вежі. В документах тих віків зустрічаються назви ковельських вулиць: Ксьондзівська (від ксьондза – католицького священника), Жидівська, Пекарська, Заріччя та Козий Базар.

У 1569 році, як і значна частина українських земель, Ковель входить у склад новоствореної держави – Речі Посполитої, яка об’єднала Велике князівство Литовське і Королівство Польське. Місто залишається центром волості, яка є частиною Володимирського староства Волинського воєводства.

З початку 17 століття Ковель переходить з рук в руки різних аристократичних сімейств.

Спочатку ковельськими старостами були представники роду Фірлеїв. Вони мали родинні зв’язки з Курбськими, а тому отримало право на місто. В історію ці магнати ввійшли як представники протестантів, які мали контакти по всій Європі, і їздили на тривалі навчання в університети західної Європи.

Після них Ковель відійшов до Опалинських. Кшиштоф і Пйотр Адам були активними учасниками міжнародної дипломатії. Саме вони привезли з Франції майбутню королеву Речі Посполитої – Марію Гонзагу де Невер. До речі, в свої власні володіння королева обрала сусідні з Ковелем землі і стала старостою міста Любомль.

В 17 столітті старостами Ковеля були один з найвідоміших полководців Європи гетьман Станіслав Конецпольський і воєвода Стефан Чарнецький. Останній згадується як національний герой в гімні Польщі. Його зять Вацлав Лещинський став ковельським старостою в кінці 17 століття. Представники цього роду в той час стали одними з найвідоміших магнатів Європи. Так, родич ковельського старости Стефана Станіслав Лещинський став королем Речі Посполитої, а його донька Марія – французькою королевою!

Не дивлячись на такі відомі і багаті імена свої старост, Ковель у 17-18 століттях поступово занепадає. Поруч розвиваються нові торгові центри, а постійні внутрішні чвари між аристократами лише послаблюють місто. В середині 17 століття до Ковеля докотились Національно-визвольні змагання під проводом Богдана Хмельницького. Держава Річ Посполита втратила свою могутність і ввійшла в тривалий період стагнації, а не розвитку.

Місто однак зберігало своє самоврядування і права. За люстрацією 1663 року Ковеля ми знаємо, що в місті зберіглися бургомістр і ратмани, і що місто має своє попередні вольності і привілеї. За попередні 100 років Ковель отримав право на проведення ще однієї – третьої в рік – ярмарки на день Петра. На той час в місті був замок, на утримання якого збирався спеціальний податок.
Так же діяли цехи, кожен з яких представив свої привілеї. Відомо, що на другу половину 17 століття в Ковелі були цехи: кожум’яки, чоботарі, панчішники, кравці, хутряники, пекарі і м’ясники.
Мали привілеї на проживання, торгівлю і ремісництво і євреї. Їх громада в місті була значною і мешкали вони вздовж річки Турія (в районі сучасної швейної фабрики).
В підпорядкування Ковеля були містечка Миляновичі, Вижва і 23 села. А ще у володіннях міста мешкали свої професійні військові – бояри і панцирні латники.

За документами ковельської ратуші відомо, що ще у 1707 році в місті був замок. Однак за ним перестали слідкувати і він потроху руйнувався. Рештки замку – ворота з вежею – були розібрані у 1805 році за наказом генерала графа Сергія Каменського.

В другій половині 18 століття ковельськими старостами стали князі Жевуські. Саме представники цього роду і були останніми старостами в історії міста у складі Речі Посполитої. В 1795 році в результаті третього поділу Речі Посполитої місто опинилось у складі Російської імперії. Цікавий факт: герб Жевуських Кривда є дуже схожим на сучасний герб міста Ковеля: і там, і там зображені підкова з хрестом.

Пам’ятки та локації, які варто побачити в Ковелі.

СОБОР БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

КОСТЕЛ СВЯТОЇ АННИ

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ У КОВЕЛІ

ТРИВИМІРНЕ ГРАФІТІ

ПАРК ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ПАРК ІМЕНІ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА

КОВЕЛЬСЬКА НАБЕРЕЖНА

 ФОТОЗОНА БІЛЯ КВІТКОВОГО МАГАЗИНУ “ІНВЕСТ ФЛОРА”

АПТЕКА ФРІДРІХСОНА

СОБОР В ІМ’Я СВІТЛОГО ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО

КОВЕЛЬСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ

КОЛИШНЯ ВЕЛИКА СИНАГОГА

КОЛИШНІЙ МАГІСТРАТ МІСТА КОВЕЛЯ

КОЛИШНІЙ ГОТЕЛЬ “СОФІЯ”

КОЛИШНІЙ ГОТЕЛЬ “БРІСТОЛЬ”

КОЛИШНЯ ЖІНОЧА ПРОГІМНАЗІЯ ЮЛІЇ ПИРОГОВОЇ

МУРАЛ “ДІВЧИНКА НА КНИГАХ”

КОЛИШНЯ КОВЕЛЬСЬКА ЧОЛОВІЧА ГІМНАЗІЯ

КОЛИШНЄ ВИЩЕ ПОЧАТКОВЕ ЗМІШАНЕ ДВОКЛАСНЕ МІСЬКЕ ЗАЛІЗНИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

КОЛИШНЯ ПОЛІКЛІНІКА ЛІКАРЯ ВАЙТМАНА

БУДИНОК В ЯКОМУ ПРОЖИВАВ ЄВРЕЙСЬКИЙ ЛІКАР ВАЙТМАН

КОЛИШНЯ ЄВРЕЙСЬКА ШКОЛА

МУРАЛ З УКРАЇНСЬКИМ ОРНАМЕНТОМ

СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА

ПАМ’ЯТНИК ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ

ПАМ’ЯТНИК «БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ»

МЕМОРІАЛЬНА СТЕЛЛА “ХРЕСТ ПАМЯТІ ЖЕРТВ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ТЕРОРУ”

ПАМ’ЯТНИК ЛЕСІ УКРАЇНЦІ

ПАМ’ЯТНИК ЖЕРТВАМ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ПАМ’ЯТНИК ЛІКВІДАТОРАМ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

СТЕЛЛА  ПАМЯТІ ЗАГИБЛИХ ЗЕМЛЯКІВ, УЧАСНИКІВ АТО ТА ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ 

КАФЕ МІСТА

У Ковелі багато цікавих та яскравих закладів, в яких ви можете знайти страви на будь-який смак!

  • Ресторація «М’ясо та фольклор» 
  • Кафе “Orange”
  • Кафе «ОТТО» 
  • Паб «Gradus» 
  • Кафе «Еклер» 
  • Кафе «Централь» 
  • Ресторан «Клуб Classiс»
  • «Dobre food hall» 

          ГОТЕЛІ МІСТА

До Вашої уваги пропонуємо заклади для відпочинку, де можна зупинитись та провести час з комфортом та насолодою.

  • Готельно-розважальний комплекс «Наше місто» 
  • Готель «Comfort» 
  • Готель «Resttime»
  • River Park ЛТД Готель «Лісова пісня» 
  • Готель «Золота підкова» 
  • Мотель «Реноме» 
  • Готель «Алібі»

 


© Ковельська міська рада.