Служба у справах дітей

45000, м. Ковель Волинської області,вул. Незалежності, 73
каб. № 107, 108 (1-й поверх), тел.: 61727, 61724.
Графік роботи:
понеділок — четвер: з 8.30 до 17.30;
п’ятниця : з 8.30 до 16.00;
перерва на обід: з 12.00 до 12.45.
Начальник служби у справах дітей – Вельма Жанна Валентинівна, тел. 61727
Прийомні дні:
Понеділок з 9.00 до 12.00
Середа з 9.00 до 12.00
Четвер з 9.00 до 12.00

Начальник служби здійснює загальне керівництво службою, несе персональну відповідальність за виконання покладених на службу завдань, визначає функції та ступінь відповідальності працівників. Діє від імені служби представляє її в усіх державних органах та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях. Зокрема, організовує розроблення і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей, їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, запобігання бездоглядності і правопорушень серед дітей в місті. Здійснює в місті профілактичні заходи щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню дітьми правопорушень. Бере участь у розгляді судами справ щодо дітей, захисту їх прав та інтересів.

Здійснює контроль за організацією виховної роботи у дошкільних, навчальних, позашкільних закладах міста, за місцем проживання, незалежно від форм власності. Організовує та бере участь у правовому, соціально-психологічному консультуванні дітей та їх батьків, забезпечує їх інформування з питань працевлаштування, навчання, оздоровлення та відпочинку, разом з міським центром зайнятості сприяє їх працевлаштуванню. Готує проєкти рішень з питань захисту майнових та немайнових прав дітей на засідання виконавчого комітету Ковельської міської ради. Здійснює контроль за станом дотримання законодавства про працю дітей на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності виконання інших повноважень, покладених на службу у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Заступник начальника служби у справах дітей з питань опіки та піклування – Гупік Микола Іванович, тел. 61724
Прийомні дні:
Понеділок з 9.00 до 12.00
Вівторок з 9.00 до 12.00
П’ятниця з 8.30 до 12.00

Здійснює заходи щодо соціального захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, несе відповідальність за їх дотриманням, а також здійсненням таких заходів. Забезпечує створення і ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, сімей потенційних усиновителів, опікунів (піклувальників), прийомних сімей, батьків-вихователів. Оформлює документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проводить відповідну роботу щодо правового та соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що виховуються в сім’ях опікунів (піклувальників), усиновителів, в прийомних сім’ях, в дитячих будинках сімейного типу. Вносить пропозиції та готує матеріали щодо притягнення осіб, які не виконують батьківських обов’язків щодо виховання дітей до відповідальності, відповідно до чинного законодавства. Забезпечує, в установленому порядку, розгляд звернень дітей та їх батьків з питань соціального і правового захисту, проводить прийом громадян та дітей у службі. Бере участь у розгляді судами справ щодо дітей, захисту їх прав та інтересів. Готує проєкти рішень з питань захисту майнових та немайнових прав дітей на засідання виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Головний спеціаліст служби у справах дітей – Калінчик Наталія Василівна тел. 61724
Прийомні дні:
Вівторок з 12.45 до 17.30
Четвер з 9.00 до 12.00
П’ятниця з 12.45 до 16.00

Організовує і проводить профілактичні заходи щодо виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також вивчення позитивного впливу на поведінку окремих дітей, сімей, педагогічних колективів навчальних закладів, трудових колективів підприємств, установ, організацій. Аналізує стан справ з питань соціального і правового захисту дітей та стан злочинності і правопорушень серед неповнолітніх. Разом з поліцією організовує і проводить рейди, інші заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності і правопорушень. Здійснює контроль за організацією виховної роботи дошкільних та позашкільних навчальних закладів міста усіх форм власності. Співпрацює з закладами соціального захисту дітей. Бере участь у розгляді судами справ щодо дітей, захисту їх прав та інтересів.

Вносить пропозиції щодо поставлення на облік дітей, які проживають у сім’ях, де батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків; дітей, які систематично самовільно залишають місце постійного проживання та дітей, по відношенню до яких, скоєно фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насилля в сім’ї. Проводить відповідну роботу щодо правового та соціального захисту дітей, що виховуються в цих сім’ях, вносить пропозиції та готує матеріали щодо притягнення осіб, які не виконують батьківських обов’язків, до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Забезпечує створення і ведення банку даних про дітей, які перебувають на обліку в службі у справах дітей. Наповнює інформацією обліково-статистичні картки дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Організовує правове, соціально-психологічне консультування дітей та їх батьків. Веде облік вхідної і вихідної документації служби у справах дітей.

Служба є структурним підрозділом виконавчого комітету Ковельської міської ради

Основними завданнями служби є:

  • Реалізація у місті державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.
  • Розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей та здійснення контролю за виконанням цих заходів.
  • Координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності.
  • Забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення, влаштування у сім’ї опікунів і піклувальників, в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, забезпечення пріоритетності сімейних форм виховання.
  • Здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності.
  • Ведення державної статистики щодо дітей.
  • Ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячого будинку сімейного типу.
  • Визначення пріоритетних напрямків у подоланні дитячої безпритульності та бездоглядності, запобіганню соціальному сирітству та створенню умов для всебічного розвитку та вихованню дітей.
  • Виконання соціальних програм та здійснення заходів спрямованих на забезпечення соціального захисту і профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень серед дітей і підлітків.
  • Формування громадської думки щодо державної політики у сфері соціального і правового захисту дітей, боротьба із антигромадськими проявами у їхньому середовищі.

Соціальні послуги, які надає служба у справах дітей:

  • 1. Надання дозволу на дарування майна, право власності( користування) яким має малолітня( неповнолітня) дитина.
  • 2. Надання дозволу на укладання договору застави (іпотеки) майна, право користування яким має малолітня( неповнолітня) дитина.
  • 3. Надання дозволу на купівлю майна на ім’я малолітньої (неповнолітньої) дитини.
  • 4. Встановлення опіки (піклування) над малолітньою (неповнолітньою) дитиною.
  • 5. Надання дозволу на виділення частки майна у спільній, сумісній власності малолітньої (неповнолітньої) дитини.
  • 6. Надання дозволу на прийняття в дар майна на ім’я малолітньої (неповнолітньої) дитини.
  • 7. Надання дозволу на зміну прізвища дитини.
  • 8. Надання дозволу на укладання дозволу міни майна, право власності (користування) яким має малолітня (неповнолітня) дитина.
  • 9. Надання дозволу на відчуження майна, право власності (користування) яким має малолітня (неповнолітня) дитина.
  • 10. Надання дозволу на укладення договору відчуження акцій, власником яких є малолітня (неповнолітня) дитина.
  • 11. Надання дозволу на визначення місця проживання дитини.
  • 12. Надання дозволу на визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
  • 13. Надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав особи щодо малолітньої (неповнолітньої) дитини.
  • 14. Надання висновку про невиконання особою батьківських обов’язків щодо малолітньої (неповнолітньої) дитини.
  • 15. Надання висновку про можливість бути усиновителем (усиновителями) та відповідності інтересам дитини.

Законодавча база, якою керується служба у справах дітей:

КОНВЕНЦІЇ

КОДЕКСИ

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВИ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ

Нагадуємо, що з усіх питань, пов’язаних із вирішенням долі дітей, захисту їх майнових і особистих прав, службою здійснюється прийом громадян в приміщенні виконавчого комітету Ковельської міської ради за адресою:
Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73, каб. № 107, № 108; тел.
(03352) 6-17-24, (03352) 6-17-27
Якщо Ви вирішили подарувати дитині родину, ми допомоможемо!

Усиновлення

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах сина або дочки, що здійснене на підставі рішення суду
Шлях усиновлювача:

  • 1. Одержання консультації про усиновлення в службі у справах дітей за місцем свого проживання.
  • 2. Збір документів.
  • 3. Подання до служби у справах дітей за місцем свого проживання за­яви про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі та відповідних до­кументів.
  • 4. Обстеження представниками служби у справах дітей умов проживан­ня майбутніх кандидатів в усиновлювачі.
  • 5. Отримання висновку про можливість бути усиновлювачем.
  • 6. Ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені.
  • 7. Отримання направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною.
  • 8. Знайомство та встановлення контакту з дитиною.
  • 9. Подання заяви про усиновлення дитини до служби у справах дітей за місцем її проживання.
  • 10. Отримання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
  • 11. Подання заяви та документів до суду, судове засідання щодо розгля­ду питання усиновлення.
  • 12. Отримання рішення суду про усиновлення дитини.
  • 13. Оформлення нового свідоцтва про народження дитини в органах РАЦСу за місцем реєстрації народження дитини.
  • 14. Передача дитини усиновлювачам.
  • 15. Здійснення працівниками служби у справах контролю за умовами проживання і виховання усиновленої дитини (працівники служби у справах дітей щорічно відвідують сім’ю протягом перших трьох років після усиновлення, в подальшому – однин раз на три роки до досягнення дитиною повноліття).

Стаємо кандидатами в усиновлювачі

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання. Заява може бути написа­на в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним. У разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).

До заяви додаються такі документи:

  • 1. Копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
  • 2. Довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія дек­ларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена орга­нами державної податкової служби.
  • 3. Копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі.
  • 4. Висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за вста­новленою формою.
  • 5. Засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на уси­новлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя).
  • 6. Довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника.
  • 7. Копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Копії документів, зазначених у підпунктах 1, З і 7, засвідчуються працівником служби у справах дітей, який здійснює приймання доку­ментів.
У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Заява вважається поданою, якщо до неї додані усі зазначені доку­менти. Витребування інших документів у заявників не допускається.
Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі. По закінчен­ню строку дії будь-якого з документів його необхідно поновити та долу­чати до справи кандидатів в усиновлювачі.

Після подання документів служба у справах дітей протягом 10 днів:

  • перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства;
  • проводить бесіду з заявниками, роз’яснює їм права та обов’язки канди­датів в усиновлювачі, усиновлювачів, правові наслідки усиновлення, порядок здійснення контролю за умовами проживання усиновлених дітей;
  • відвідує заявників за місцем їх проживання та складає акт обстеження житлово-побутових умов;
  • розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок;
  • у разі позитивного рішення ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі та видає їм висновок про можливість бути усиновлювачами.
  • Інформацію про дітей, які можуть бути усиновлені, можна отрима­ти в службі у справах дітей за місцем обліку кандидатів в усиновлю­вачі, службах у справах дітей обласних дер­жадміністрацій.

Кандидатам в усиновлювачі надаються такі відомості про дитину:

  • 1. Ім’я, вік, стать.
  • 2. Стан здоров’я.
  • 3. Правові підстави для усиновлення.
  • 4. Форма влаштування.
  • 5. Відомості про наявність або відсутність братів, сестер.
  • 6. Демонструється фотокартка дитини.

Знайомство та встановлення контакту з дитиною здійснюється за направленням служби у справах дітей або Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. Якщо протягом строку дії направ­лення кандидат в усиновлювачі не подав до служби у справах дітей за­яву про усиновлення дитини вважається, що він відмовився від її уси­новлення.

Строк дії направлення 10 робочих днів, у разі необхідності він може бути продовжений за заявою кандидата в усиновлювачі, але не більш ніж на 10 робочих днів.

Кандидат в усиновлювачі мас право:

  • в закладі, де перебуває дитина, ознайомитися з її особовою спра­вою, медичною карткою;
  • провести додаткове медичне обстеження дитини у державному або комунальному закладі охорони здоров’я;
  • відвідувати дитину за місцем її проживання (перебування) щодня протягом строку дії направлення та спілкуватися з нею у час, визна­чений керівником закладу, прийомними батьками, батьками-вихователями, опікунами, піклувальниками, але не менш як три години на день. Після встановлення контакту з дитиною та подання до служби у справах дітей заяви про бажання її усиновити кандидати в усинов­лювачі мають право продовжувати щоденне спілкування з дитиною до набрання чинності рішення суду про усиновлення.

Усиновлювач зобов’язаний:

  • особисто забрати дитину із закладу чи сім’ї, в якій вона виховується, в присутності представника служби у справах дітей після пред’яв­лення копії рішення суду про усиновлення;
  • надавати можливість представникам служби у справах дітей за місцем свого проживання, здійснювати нагляд за умовами прожи­вання і виховання дитини;
  • повідомляти службу у справах дітей, яка здійснює нагляд за умо­вами проживання і виховання усиновленої дитини, про зміну місця проживання.

Підготовка документів для подання до суду

Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем перебування дитини із заявою про бажання її усиновити.

Керівник дитячого закладу, де знаходиться (перебуває) дитина чи особа, у якої проживає дитина, за запитом служби у справах дітей, до якої звернулися кандидати в усиновлювачі із заявою про бажання уси­новити, подає цій службі такі документи:

  • 1. Копію свідоцтва про народження дитини.
  • 2. Документи, які підтверджують правовий статус дитини.
  • 3. Повідомлення закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому перебуває дитина, про згоду на її усиновлення.
  • 4. Висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини.

Служба у справах дітей за місцем перебування дитини на підставі за­яви кандидатів в усиновлювачі та пакету документів протягом 10 робо­чих днів готує висновок органу опіки та піклування про доцільність уси­новлення та відповідність його інтересам дитини. Якщо кандидати в уси­новлювачі протягом місяця не забрали висновок, або протягом 30 днів після його отримання, не подали до суду заяву про усиновлення дитини, вважається, що вони відмовились від її усиновлення.

Кандидати в усиновлювачі особисто звертаються із заявою про усинов­лення дитини до суду за місцем проживання (перебування) дитини. Подан­ня заяви через представника або направлення поштою не допускається.

До заяви додаються документа кандидатів в усиновлювачі, висновок органу опіки та піклування про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку органу опіки та піклування додаються:

  • 1. Свідоцтво про народження дитини.
  • 2. Документи, які підтверджують правовий статус дитини.
  • 3. Висновок про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дитини.
  • 4. Згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здо­ров’я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.
  • 5. Відомості про братів, сестер дитини, дозвіл органу опіки та піклуван­ня на їх роз’єднання при усиновленні.

Під час розгляду справи суд може вимагати подання інших документів.

Державні гарантії при усиновленні дитини

Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні ви­плати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальни­ка, які вона мала до усиновлення.

Особа, яка усиновила дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, має право:

  • На грошову допомогу при усиновленні дитини у розмірі як при наро­дженні першої дитини. При усиновленні двох і більше дітей розмір до­помоги не змінюється.
  • 2. На отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
  • 3. На отримання одноразової оплачуваної відпустки тривалістю 56 ка­лендарних днів без урахування святкових і неробочих днів (при уси­новленні дитини віком старше трьох років).
  • 4. На отримання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 10 кален­дарних днів.

До законодавства України можуть періодично вноситись зміни що­до прав, обов’язків та гарантій усиновлювачам. Про всі зміни можна дізнатися в службіу справах дітей за місцем свого проживання.

Діти повинні зростати в сім’ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім’я. Саме тому наша держава підтримує створення сімейних форм виховання дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування.

В Україні існують такі форми сімейного влаштування дітей – сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування:

  • Опіка / піклування;
  • Прийомна сім’я;
  • Дитячий будинок сімейного типу.

ОПІКА/ ПІКЛУВАННЯ

Встановлення опіки та піклування — це влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного Кодексу України).

Опікуни, піклувальники є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень, несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток дитини, яка знаходяться під їх опікою, піклуванням. Опікуни, піклувальники зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, двічі на рік здійснювати повне медичне обстеження підопічного.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років, а піклування — над дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, опіка, піклування встановлюється органами опіки та піклування або судом. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладено на служби у справах дітей. Опікуном, піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа. При призначенні опікуна, піклувальника враховуються особисті якості особи, її ставлення до дитини (Сімейний кодекс, стаття 244). Однією з умов оформлення опіки є бажання самої дитини щодо призначення певної особи її опікуном, піклувальником.

Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками щодо однієї й тієї самої дитини, надається: її родичам незалежно від місця їх проживання; особам, у сім’ї яких проживає дитина на момент, коли виникають підстави для встановлення над нею опіки або піклування.

Не може бути опікуном, піклувальником особа, яка зловживає алкоголем, наркотичними засобами, позбавлена батьківських прав, а також інтереси якої суперечать інтересам дитини. Якщо дитина постійно проживає в дитячому закладі або закладі охорони здоров’я, то відповідно до статті 245 Сімейного кодексу України функції опікуна та піклувальника щодо неї здійснюються адміністрацією закладу. Дитина, над якою встановлено опіку, піклування, не втрачає статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає державні пільги, передбачені для такої категорії дітей. За такими дітьми зберігається право на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, на відшкодування у зв’язку з втратою годувальника. Дитина, яка виховується в сім’ї, має право на захист від зловживань з боку опікуна, піклувальника. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, становить два прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку (з 01.01.2009 року).

Опіка припиняється у разі: передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); досягнення підопічним 14 років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

Піклування припиняється у разі: досягнення фізичною особою повноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

ПРИЙОМНА СІМ’Я

Прийомна сім’я — сім’я або окрема особа, яка не пере­буває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на вихован­ня та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, уражені ВІЛ інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім’ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров’я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.

Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення на­лежних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шля­хом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.

Ознаки прийомної сім’ї:

  • рішення про утворення прийомної сім’ї приймаєть­ся органом опіки та піклування, який укладає договір про влаштування дітей на виховання та спільне прожи­вання у прийомній сім’ї;
  • до прийомної сім’ї приймається від одного до чотирь­ох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання. Вони виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у про­фесійно-технічних, вищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнен­ня ними 23-річного віку;
  • на дітей, які проживають у прийомній сім’ї, щомісячно виплачується державна соціальна допомога, яка становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку;
  • прийомні батьки беруть прийомних дітей на свою житлову площу;
  • за прийомними дітьми зберігаються пільги і дер­жавні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. За ними також зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги;
  • прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не су­перечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками й за участю центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  • прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах та ор­ганізаціях без спеціальних на те повноважень;
  • одному з прийомних батьків виплачується грошо­ве забезпечення;
  • центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постійно здійснюється соціальне супроводження прийом­них сімей, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-еко­номічних, соціально-медичних та інформаційних послуг.

Прийомні батьки — подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне про­живання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти — діти-сироти і діти, позбавлені батьків­ською піклування, влаштовані до прийомної сім’ї.

Влаштування дітей до прийомної сім’ї

На кожну дитину, яка передається у прийомну сім’ю, органи опіки і піклування зобов’язані видати такі доку­менти:

  • рішення органу опіки і піклування про направлен­ня дитини у прийомну сім’ю;
  • свідоцтво про народження дитини;
  • висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
  • довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;
  • рішення органу опіки і піклування за місцем похо­дження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьків­ського піклування, про встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість вихо­вання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині май­на, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповіда­ють за його збереження);
  • довідка про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
  • пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

За прийомними дітьми зберігаються раніше призна­чені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей. Органи опіки та піклу­вання забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і здійсню­ють контроль за його використанням.

Прийомні батьки, їх права та обов’язки

Прийомними батьками можуть бути працездатні осо­би, які перебувають у шлюбі, крім випадків, коли хоча б одна з них:

  • не пройшла курс підготовки потенційних канди­датів у прийомні батьки;
  • визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною;
  • позбавлена батьківських прав;
  • була усиновлювачем, опікуном, піклувальником, прийомним батьком, батьком-вихователем іншої дитини але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з її вини;
  • за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди І і її групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
  • перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • страждає на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
  • була засуджена за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150і, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть па виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, а також особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Особи, які виявили бажання стати прийомними бать­ками, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за відповідною програмою.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім’ю, такі документи:

  • заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї;
  • копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;
  • довідка про склад сім’ї (форма № 3);
  • копія свідоцтва про шлюб;
  • довідка про стан здоров’я кандидатів у прийомні бать­ки та членів сім’ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарко­лога, венеролога, психіатра);
  • довідка про доходи потенційної прийомної сім’ї за ос­танні шість місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку;
  • довідка про проходження навчання кандидатів і прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклуваль­ників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
  • письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім’ї, засвідчена нотаріально.

Матеріальне забезпечення прийомної сім’ї

Фінансування прийомних сімей здійснюється за раху­нок державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Одному з прийом­них батьків виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового забезпечення визна­чається Кабінетом Міністрів України.
Нарахування та сплата страхових внесків на загаль­нообов’язкове державне пенсійне страхування за прийомних батьків із сум їх грошового забезпечення здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім’ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім’ї. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і викорис­товуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім’ї на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження ро­дини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального зак­ладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Прийомні батьки обов’язково ознайомлюються з складе­ним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.
На час навчання прийомних дітей у професійно-тех­нічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються прийомним бать­кам з державного бюджету, якщо прийомні діти на час навчання проживають у прийомній сім’ї.

ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Створити дитячий будинок сімейного типу можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:

  • осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
  • осіб, позбавлених батьківських прав;
  • осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
  • осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
  • осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
  • осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України , або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
  • осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу:

  • заява кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
  • довідку про склад сім’ї (форма 3)
  • копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
  • довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
  • копії паспортів;
  • довідку про доходи за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
  • довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
  • про стан свого здоров’я та осіб, які проживають разом з ними;
  • письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

ПАТРОНАТ

Що таке патронат?

Патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатного вихователя, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування.

2. Яка мета патронату над дитиною?

Метою патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості – вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

3. Що це дасть для дитини?

Безпеку, догляд, виховання та реабілітацію дитини в умовах сім’ї, підтримане спілкування з рідними; а в разі неможливості повернення до біологічної родини – пошук для дитини нової сім’ї.

4. Що це дасть батькам дитини?

Можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини.

5. Що це дасть для України?

Утвердить сімейні цінності, забезпечить умови для деінституалізації дітей, які через СЖО не можуть проживати у власних родинах.

6. Хто такий патронатний вихователь?

Патронатний вихователь – особа, яка на професійній основі здійснює догляд, виховання і розвиток дитини/дітей, влаштованої/них в її сім’ю.

7. Діти яких категорій можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які потрапили в складні життєві обставини, а саме: – новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі; – підкинуті, знайдені діти; – безпритульні діти; – діти з сімей, в яких існує загроза їхньому життю та здоров‘ю; – діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження; – діти, батьки або особи, які їх заміняють, померли, безвісно відсутні; – діти, переміщені із тимчасово окупованої території, або району проведення бойових дій в зоні АТО; – інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім‘ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватись про них. Одночасно під патронат в одну сім’ю влаштовується виключно один випадок: діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами, або до влаштування під патронат проживали в одній родині.

8. Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їхньої власної згоди та згоди патронатних вихователів.

9. Хто може бути ініціатором влаштування дитини під патронат?

Ініціатором влаштування дитини під патронат можуть бути:

  • батьки чи один із батьків дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах;
  • сама дитина;
  • соціальний працівник, який супроводжує сім’ю, що опинилася в складних життєвих обставинах;
  • працівник служби у справах дітей;
  • вчитель, шкільний соціальний педагог чи психолог, лікар, дільничний міліціонер, інший фахівець соціальної сфери;
  • будь-який громадянин чи установа, які виявили дитину в складних життєвих обставинах.

10. Який термін перебування дитини в патронаті?

Оптимальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини та не повинен перевищувати 3 місяців. В особливих випадках за рішенням органу опіки та піклування термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців.

11. Хто може стати патронатним вихователем?

Громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі; мають позитивний досвід виховання дітей; мають житло (власне, орендоване чи на правах користування); не мають судимості; стан здоров’я яких дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей; одна (один) з яких виконання обов’язків патронатного вихователя не поєднує з іншою трудовою діяльністю; зібрали та надали відповідний пакет документів, необхідний для кандидатів у патронатні вихователі; пройшли навчання та отримали довідку та рекомендації за результатами навчання за тренінговою Програмою підготовки сімей-кандидатів у патронатні вихователі.

12. Які основні завдання патронатних вихователів? – забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування в патронатній сім’ї; – соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини; – створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю і здоров’ю дитини; – підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.

13. Які права патронатних вихователів?

  • брати участь в розробці договору про влаштування дитини у свою сім’ю та індивідуального плану захисту дитини;
  • отримувати інформацію про стан здоров’я, психічний та фізичний розвиток дитини, яка влаштовується у сім’ю;
  • визначати форми і методи виховання і розвитку дитини в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;
  • отримувати допомогу та консультації щодо догляду, виховання, розвитку дитини;
  • на супервізію та професійну підтримку; – представляти інтереси дитини у відповідних установах та організаціях в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;
  • звертатися до відповідних органів щодо вирішення питань, пов’язаних із забезпечення прав дитини, функціонування сім’ї;
  • відмовити у влаштуванні в свою сім’ю дитини старше 14 років або у разі, якщо влаштування дитини може негативно вплинути на задоволення потреб інших дітей, в т.ч. власних;
  • відпочивати у місці й у період оздоровлення влаштованих і біологічних дітей;
  • отримувати пільги передбачені чинним законодавством.

14. Які обов’язки патронатних вихователів?

– нести персональну відповідальність за життя та збереження здоров’я дитини, тимчасово влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, її фізичний та психічний стан; – дотримуватися конфіденційності інформації про дитину та її батьків, що може завдати шкоди дитині та її сім’ї; – дотримуватися вимог договору про влаштування дитини.

15. Яку підтримку будуть отримувати патронатні вихователі?

Патронатні вихователі отримують оплату (грошову винагороду) за надання послуг та кошти на утримання дітей відповідно до їхнього віку та кількості.

За додатковою інформацією про сімейний патронат, роль та функції батьків у патронаті звертайтесь до нас.

Дитина чекає на Вас. Врятуйте її від сирітської долі!


© Ковельська міська рада.