Народився 3 листопада 1925 року в сім’ї селянина в селі Ново-Нікольське Сталінградської області (нині Волгоградська область, Росія).

У неповні сімнадцять став солдатом. Визволяв Україну, Білорусію, Польщу від нацистських загарбників. Перемогу зустрів у Німеччині. Понад 7 років довелося нести строкову службу. Далі — навчання в училищі, офіцерське звання, кар’єра військового.

У 1973 році пішов у відставку. Невдовзі полковник Микола Корпачов почав працювати вчителем військової підготовки у СШ №7. Цій роботі він присвятив 15 років.

З часу створення, з 1987 року, очолював міську раду ветеранів війни, праці і Збройних сил. Упродовж 20-ти років був активістом ветеранського руху. Проводив роботу щодо увічнення пам’яті воїнів, які загинули під час визволення Ковеля та Ковельського району від нацистських загарбників.

Микола Іванович – один з організаторів соціальної служби на дому, ініціатор створення будинку для одиноких непрацездатних громадян в м.Ковелі, колишній керівник місцевих осередків Фонду милосердя і здоров’я, Фонду Миру.

За сумлінну багаторічну працю неодноразово відзначений грамотами Міністерства освіти, Президії Верховної Ради СРСР, нагрудними знаками «Відмінник народної освіти УРСР», «Відмінник народної освіти СРСР». Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» І та ІІ ступенів, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги».

Помер 1 липня 2016 року

За особисту мужність і героїзм, виявлені при виконанні громадянського обов’язку, активну участь у розбудові міста, військово-патріотичне виховання молоді, багаторічну і сумлінну працю, активну громадську позицію Корпачову Миколі Івановичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Ковеля” ( рішення Ковельської міської ради від 29 грудня 2011 року №17/16).