Народився 13 серпня 1986 року у місті Ковелі.

Закінчив школу №1. У 2004 році вступив до Національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне). За станом здоров’я вимушений був залишити виш. У 2014 році отримав диплом за спеціальністю “Правознавство” у ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом».

Захоплювався читанням, грою у футбол.

Працював на будівництві, як і його батько.

25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабної війни росії проти України, добровольцем пішов до Ковельського територіального центру комплектування та соціальної підтримки і повідомив про бажання боронити рідну країну.  Оскільки мав слабке здоров’я, йому відмовили.

Але це  не зупинило Юрія, постійно телефонував до ТЦК та СП. Він був настільки наполегливим, що 2 вересня його призвали.
Потрапив у військову частину А4152, прийняв присягу.

Згідно з розпорядженням ОК «Захід» пройшов навчання у Великій Британії, після якого був направлений у гірсько-штурмову бригаду. Воював у найгарячіших точках на сході України.

У березні отримав  поранення, лікувався в госпіталі. Потім повернувся на фронт.

Місяці виснажливих боїв на Бахмутському напрямку. 16 травня 2023 року   солдат-гранатометник Юрій Лукашук загинув внаслідок прицільного ворожого обстрілу з  РПГ поблизу села Спірне Донецької області.

Відважному воїну, патріоту, Герою назавжди -36.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

Указом Президента України від 8 листопада 2023 року № 741/2023 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Лукашуку Юрію  Володимировичу  присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 25 січня  2024 року №45/7).