Народився 20 грудня 1976 року у Ковелі. Навчався у школі №3. У 1995 році закінчив середнє професійно-технічне училище №2 м.Здолбунова і отримав диплом кваліфікованого робітника за професією оглядач-ремонтник вагонів.

Працював оператором котельні у ВАТ “Ковельмолоко”, локомотивному депо Ковель.

Відповідальний працівник, надійна, щира, добра людина, турботливий чоловік і батько.

З дружиною виховував двох синів.

У перший день повномасштабного вторгнення рф в Україну пішов до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 25 лютого 2022 року прийнятий на військову службу.

Понад рік боєць 100-ї окремої бригади територіальної оборони стояв на захисті рідного краю. Навесні 2023 року разом з побратимами відправлений на передові позиції.

Солдат 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А7063 Олександр Сілівончик загинув 24 грудня 2023 року у бою біля села Діброва на Луганщині.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Сілівончику Олександру Петровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 27 червня 2024 року №51/2).

Указом Президента України від 20 травня 2025 року № 310/2025 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).