Народився 17 вересня 1972 року у багатодітній родині у селі Городно Любомльського району. До 9 класу навчався у місцевій школі, атестат про середню освіту отримав в Куснищанській СШ. У 1990-1992 роках проходив строкову військову службу у Німеччині.

Їздив на заробітки в Одесу. У 1997 р. познайомився з Юлею, яка стала його дружиною. Разом започаткували власну справу. Виховали двох дітей — сина і дочку.

Сергій Георгійович був доброю і товариською людиною, успішним підприємцем, патріотом, любив сім’ю, природу, тварин.

Коли ж розпочалася повномасштабна війна рф проти України, став волонтером, допомагав харків’янам рятуватися від обстрілів рашистів власним транспортом, часом, коштом.

У першій половині березня 2022 року разом із військовим капеланом побував на Київщині, у Бучі. Після побаченого там, прийшов до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і попросився добровольцем на фронт. 16 березня 2022 року призваний на військову службу.

Спочатку служив в інженерних військах, потім в іншій бригаді. Пройшов бойове злагодження і потрапив на передову. Приїжджав додому у відпустку.

Командир 2 відділення 2 взводу 4 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини А0139, сержант Сергій Димарчук загинув 22 червня 2023 року в результаті артилерійського обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям, поблизу селища Дружба Донецької області.

Мужньому ковельчанину назавжди – 50.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Димарчуку Сергію Георгійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 29 червня 2023 року №37/11).

Указом Президента України від 10 листопада 2023 року № 745/2023 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).