Народився 13 грудня 1981 року в м. Улан-Батор (Монголія), де проходили службу його батьки – військові. Родина повернулася в Україну, коли Михайлу було чотири роки: спочатку – на Львівщину, в 1989 році оселилися в Ковелі. Тут пройшло його дитинство і юність. До 9 класу навчався у школі №4, продовжив навчання у ПТУ №7, де здобув фах електромонтера.

Працював у ТзОВ «Ковельрембуд», проходив строкову службу у підрозділі протиповітряної оборони. Після армії працював у рідному місті, їздив на заробітки в різні регіони України.

У 2014 році був мобілізований до 6-го прикордонного загону, виконував бойові завдання в зоні АТО. Відслуживши два роки, повернувся додому.

Указом Президента України від 17 лютого 2016 року №53/2016 нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції».

З перших днів повномасштабного вторгнення Михайло добровільно став до лав територіальної оборони. Служив на різних напрямках, зокрема на білоруському кордоні, у Лимані, а згодом на Покровському.

Понад рік вважався зниклим безвісти.

Життя стрільця-зенітника зенітно-ракетного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини А7028(100-ї ОМБр) солдата Михайла Гарбуза обірвалося 21 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Очеретине, що на Донеччині.

У нього залишилася донька.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Гарбузу Михайлу Вікторовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 23 грудня 2025 року № 73/2).

Указом Президента України від 11 грудня 2025 року № 923/2025 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).