Народився 23 серпня 1982 року у Ковелі. Навчався в школі №1. Після закінчення 9 класу вступив до професійно-технічного училища №5 (м.Ковель), де здобув професію столяра.

Працював у цеху виробництва художніх меблів деревообробного комбінату, у дільниці зеленого господарства комунального підприємства “Добробут”, займався ремонтом легкових автомобілів.

Був турботливим сином і братом, люблячим батьком для дочки Ані, вірним другом. Володимира знали як веселу, щиру, відповідальну і працьовиту людину.

Любив грати на на гітарі.  На війні придбав інструмент, аби серед страхіття і лиха розважити побратимів.

Третього березня 2022 року добровольцем пішов до Ковельського  районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аби стати на захист держави. Хоча був комісований через проблеми зі здоров’ям.

Військову підготовку проходив у навчальному центрі у с.Старичі Яворівського району Львівської області. З 29 березня брав участь у бойових діях. Воював  на  Донеччині і Луганщині.

Указом Президента від 5 серпня 2022 року № 559/2022 нагороджений відзнакою Президента України “За оборону України”.

Заступник командира бойової машини-навідник-оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4007, молодший сержант Володимир Лучинович загинув 4 серпня 2023 року внаслідок обстрілу з протитанкових керованих ракет біля міста Авдіївка Покровського району Донецької області.

Герою назавжди — 40.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

Указом Президента України від 8 січня 2024 року № 5/2024 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку  Лучиновичу Володимиру Михайловичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 25 січня  2024 року №45/7).