Народився 21 січня 1979 року у Ковелі. Навчався у школі №1. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка здобув спеціальність “Історія”, у Луцькому державному технічному університеті – “Економіка підприємства”.

У 2001-2002 роках проходив строкову військову службу.

Працював вчителем, менеджером, займався підприємництвом.

Був ерудованою, освіченою людиною, опорою для родини, дбав про сімейний добробут, збудував дім.

У березні 2022 року призваний Ковельським районним ТЦК та СП до лав ЗСУ. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, спочатку був оператором відділення мінометної батареї, а з 2023 року – оператором відділення протитанкових ракетних комплексів 2 механізованого батальйону.

Боєць із позивним “Професор” воював у багатьох гарячих точках на території Миколаївської, Запорізької, Харківської, Донецької областей.

Життя молодшого сержанта Олександра Скорука обірвалося 18 грудня 2024 року на полі бою поблизу села Першотравневе Куп’янського району Харківської області.

Без батька залишились син і донька.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Скоруку Олександру Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 27 березня 2025 року № 61/2).

Указом Президента України від 13 червня 2025 року № 410/2025 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).