Народився 9 січня 1995 року у Ковелі. Навчався у школі №13. У професійно-технічному училищі №22 смт Луків здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів.

Працював комірником у ТзОВ “Новий імпульс”, складальником металопластикових виробів у ТзОВ “Волиньсклопласт”, їздив на роботу до Польщі.

Він був працьовитою, скромною, товариською і чуйною людиною.

Богдан з родини захисників. Молодший брат ще до війни підписав контракт і служить в зенітно-ракетних військах. Батько добровольцем пішов боронити країну на третій день повномасштабного вторгнення. Став на захист держави і дядько. У жовтні 2023 року Богдан також доєднався до лав Збройних Сил України.

Потрапив у стрілецьку роту військової частини 1141 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Пройшов навчання, служив на Волині, Рівненщині. На початку листопада 2024 р. підрозділ передислокували на передові рубежі – на Запорізький напрямок.

Життя 29-річного солдата Богдана Степанюка обірвалось 10 листопада 2024 року внаслідок мінометного обстрілу позицій поблизу села Новоданилівка Пологівського району Запорізької області.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Степанюку Богдану Миколайовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 27 березня 2025 року № 61/2).

Указом Президента України від 25 грудня 2024 року № 880/2024 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно).