Народився 7 лютого 1974 року у Ковелі. Навчався у школах № 1, № 10. З відзнакою закінчив ПТУ №7. У Ковельському машинобудівному технікумі здобув фах механіка.

Проходив строкову військову службу. Працював на різних посадах у комунальному підприємстві “Ковельводоканал”.

Був доброю і щирою людиною, люблячим сином, братом, дядьком. Захоплювався риболовлею, полюванням, був затятим грибником.

У січні 2022 року підписав контракт, служив у 100-й бригаді територіальної оборони (згодом – ОМБр). Був старшим кухарем господарського відділення взводу матеріального забезпечення 2-го механізованого батальйону військової частини А 7028. Разом з побратимами пройшов Лиманський, Покровський, Краматорський напрямки.

У листопаді 2024 р. отримав поранення, довго лікувався, був на реабілітації у медичних закладах. Повернувся до військової частини. Невдовзі стан його здоров’я погіршився. 2 лютого 2025 року дорогою до лікувального закладу Дніпра серце сержанта Олександра Турчика зупинилося.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Турчику Олександру Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 24 липня 2025 року № 66/2).

Указом Президента України від 22 серпня 2025 року № 609 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).