Народився 29 вересня 1978 року в селі Новий Двір Турійського району. Навчався в школі №11 м.Ковеля. З відзнакою закінчив Ковельське професійно-технічне училище №7, де здобув професію верстатника.

У 1996 році призваний на строкову військову службу. Після демобілізації працював охоронцем у відділі державної служби охорони при Ковельському МРВ УМВС України у Волинській області та ВАТ “Волинська маслосирбаза”. Потім трудився у будівельній бригаді маслосирбази маляром, машиністом аміачно-холодильних установок.

У 2007 року влаштувався у ТОВ “Ковельський ЖБК”. Пізніше їздив на заробітки за кордон.

Разом з дружиною Антоніною виховував двох доньок.

Дізнавшись про повномасштабне російське вторгнення в Україну, Василь Миколайович повернувся з Польщі до Ковеля. Відразу пішов до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і повідомив, що готовий стати на захист країни. Вступив до тероборони. 22 квітня 2022 року призваний за мобілізацією до Збройних Сил України у 14-у окрему механізовану бригаду. Солдат військової частини А1008 з 24 травня — стрілець-помічник гранатометника.

23 липня 2022 року мужній воїн загинув біля села Берестове Бахмутського району Донецької області. Йому було 43 роки.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 257/2023 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Арсеніку Василю Миколайовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 29 червня 2023 року №37/11).