Народився 27 жовтня 1974 року у Ковелі. Навчався у школі №1. У 1993 р. закінчив Ковельське професійно-технічне училище №5 і здобув професію різьбяра по дереву, у 1995 – Луцький кооперативний технікум за спеціальністю “Організація комерційної роботи”.

Працював у сферах торгівлі, побутового обслуговування, на АЗС, у Волинських магістральних електромережах, на будівництві.

Виховував сина Станіслава. Любив музику, займався спортом.

25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення рф, пішов добровольцем до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аби стати на захист країни.

Боєць гранатометного взводу мотопіхотного батальйону Руслан Ілюшик брав участь в боях на Херсонському і Куп’янсько-Лиманському напрямках, за Лисичанськ, у Харківській операції.

Він був хорошим наставником для молодих воїнів, добрим і справедливим товаришем, чуйною та щирою людиною.

Помер 27 червня 2023 року в госпіталі міста Полтава в результаті гострої серцево-судинної недостатності.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Ілюшику Руслану Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 25 січня 2024 року №45/7).