Народився 8 липня 1991 року в с. Білин, тут навчався в школі. Отримав професію тракториста – механіка у Старовижівському професійно-технічному училищі, згодом закінчив ПТУ №7, опанувавши фах зварювальника.

З раннього дитинства залишився без батька, був опорою і підтримкою для матері.

З березня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу на Сумському та Донецькому напрямках.

У жовтні 2025 року за проявлену мужність та відвагу нагороджений почесним нагрудним знаком Міністра оборони України «За військову доблесть».

Сержант із матеріального забезпечення 2-ї танкової роти танкового батальйону в/ч А4862 Олександр Нагалюк загинув 9 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новофедорівки Покровського району Донецької області.

Похований на кладовищі села Білин.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Нагалюку Олександру Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 23 липня 2026 року № 81/2).

Указом Президента від 5 серпня 2022 року № 559/2022 нагороджений відзнакою Президента України “За оборону України”.

Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України від 21 листопада 2025 року № 959 «Золотий Хрест».

Нагороджений нагрудним знаком Міністра оборони України від 06 січня 2026 року №15 «За зразкову службу».

Нагороджений відзнакою Покровською міською військовою адміністрацією від 01 липня 2026 року № 2165 «За оборону міста Покровськ».