Народився 23 липня 1963 року у селі Сильне Любомльського району у багатодітній родині. Здобувши неповну середню освіту, продовжив навчання у Луківському СПТУ-2.

1981-1983 роки – проходив строкову військову службу.

Їздив на заробітки, працював водієм у Ковельському АТП 10706, робітником МПП “Інвестбуд”, пакувальником у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна».

У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов до Ковельського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Призваний за мобілізацією 25 лютого 2022 року.

Стрілець-санітар 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу третьої механізованої роти воював у Миколаївській та Херсонській областях. Захищав Ізюм.

Загинув 13 січня 2023 року внаслідок важких поранень, несумісних з життям, отриманих в результаті ворожого артилерійського обстрілу позиції ЗСУ в східній частині міста Бахмут Донецької області.

З 24 лютого 2022 року пішли захищати Україну сини Миколи Никифоровича В’ячеслав і Богдан, учасники АТО.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Оксентюку Миколі Никифоровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 29 червня 2023 року №37/11).