Народився 10 червня 1972 року у місті Рожище. Навчався у школі №7 м.Ковеля. У Київському політехнічному інституті здобув спеціальність інженера-електромеханіка, у Київському національному університеті внутрішніх справ – фах юриста.

П’ятнадцять років служив в органах внутрішніх справ. Працював в управлінні боротьби з організованою злочинністю Ковельського міськрайвідділу УМВС України у Волинській області. Вийшов у відставку у званні підполковника.

З 2015 року служив в 28-й окремій механізованій бригаді, військова частина А0666. Починав заступником командира артилерійської батареї, закінчив старшим офіцером відділення морально-психологічного забезпечення.

Брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО (2015-2018 рр.) та ООС (2018-2022 рр.) в Луганській та Донецькій областях. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну виконував завдання в Одеській області, пізніше – при звільненні м.Херсона та на Донеччині.

Удостоєний багатьох нагород, серед яких – відзнаки Міністерства оборони України: нагрудні знаки “Знак пошани” (2016 р.) та “За військову доблесть”(2018), медаль “15 років сумлінної служби” (2019), відзнаки Начальника Генерального штабу: нагрудні знаки “Учасник АТО” (2015) та “За досягнення у військовій службі” І ступеня (2017).

Серце майора Руслана Війтика зупинилося 24 серпня 2023 року в лікарні міста Дніпро.

Він гідно пройшов шлях воїна, захисника України. Був сміливою, відповідальною і порядною людиною.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Війтику Руслану Сергійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 25 січня 2024 року №45/7).

Указом Президента України від 20.02.2025 року №150/2025 нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно).