Невелике село Гішин сьогодні зустріло ще одного свого Героя «на щиті». Тут попрощалися із 28-річним Тарасом Мельником.

На світлині — надзвичайно вродливий, з добрим поглядом чоловік. Важко повірити, що його більше немає серед нас. Клята війна обірвала молоде життя, сповнене енергії, планів і мрій.

Тарас народився і виріс у Гішині. Тут закінчив дев’ять класів, згодом навчався у Старовижівському професійному ліцеї. У родині він був наймолодшим — зростав разом із двома сестрами та двома братами. Із дитинства захоплювався спортом, пробував себе у різних його видах, але найбільше любив настільний теніс. Брав участь у змаганнях, здобував перемоги та призові місця.

Свою першу роботу отримав на пилорамі в Тойкуті, а згодом працював за кордоном. Повернувся додому. Коли розпочалася повномасштабна війна, він відразу хотів стати на захист України, але через стан здоров’я його не взяли. У двадцятирічному віці Тарас пережив нещасний випадок на залізниці — отримав серйозні травми, але завдяки силі волі зміг відновитися і повернутися до повноцінного життя.

Незважаючи на це, у службі йому все ж відмовили. Проте він не полишив свого наміру. На початку квітня 2023 року підписав контракт зі Збройними Силами України. На той час його брат Василь уже воював.

Вони часто спілкувалися, ділилися пережитим і побаченим. А мамі, яку дуже любив і не хотів хвилювати, на запитання «Як ти?» завжди відповідав коротко й упевнено: «Краще за всіх!».

Служба була нелегкою: складні бойові умови, безсонні ночі, тривале перебування на позиціях без ротацій. На фронті він підтримував побратимів, залишався усміхненим і життєрадісним — таким його пам’ятають рідні та друзі. Його цінували за щирість, доброту і силу духу.

У Тараса було ще багато планів. Він хотів родинного затишку, мріяв збудувати власний дім, створити сім’ю, прагнув простого людського щастя.

Напрямок, де він разом із побратимами виконував бойові завдання, нині є одним із найскладніших. Не раз він опинявся за крок від смерті. Черговий бойовий вихід став для нього фатальним. Життя старшого солдата, майстра 3-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини А4962 Тараса Мельника обірвалося 22 лютого 2026 року в районі населеного пункту Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області.

«Сьогодні громада прощається з прекрасною людиною, мужнім воїном, який віддав своє життя за Україну. Тарас Мельник був одним із тих, хто без вагань став на захист держави, попри всі труднощі. Ми пам’ятатимемо його відвагу, щирість і відданість.

Поховали Тараса Мельника на кладовищі у рідному селі Гішин.

Ще один синьо-жовтий прапор майорітиме над могилою Героя на цвинтарі цього невеликого села. Уже третій.

І ще для однієї родини війна ніколи не закінчиться.

Вічна пам’ять і слава Герою!