Є професії, без яких неможливо уявити життя. А під час війни їхня цінність стає ще відчутнішою. Медики не беруть до рук зброї, але щодня вступають у двобій зі смертю. Вони допомагають, підтримують, повертають надію. Роблять усе, щоб людське життя тривало. Але ця війна не знає милосердя. Ворог цілить і в тих, хто без зброї: у лікарні, пологові будинки, автомобілі швидкої допомоги, бригади екстреної медичної допомоги. У тих, хто їде туди, де щойно було найнебезпечніше.

Сьогодні, у День вшанування загиблих медичних працівників, біля пам’ятника «Борцям за волю України» відбувся пам’ятний захід. Представники міської та районної влади, медичної спільноти, рідні та близькі полеглих, мешканці громади зібралися, щоб віддати шану тим, хто, рятуючи інших, втратив найдорожче — власне життя.

В Україні загинули щонайменше 510 медичних працівників. У Ковельській громаді назавжди залишаться в пам’яті Петро Канонік, Олексій Тарасюк, Максим Хацер, Олексій Хоміч, Сергій Голядинець, Ігор Кобиш, Віталій Кухарчук, Валентин Пігілєв, Михайло Філіпчук.

Лікарі, медичні брати, фельдшери, бойові медики, інструктори — кожен із них до останнього залишався вірним своєму обов’язку.

Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять полеглих медиків і поклали квіти до пам’ятника «Борцям за волю України» та стели пам’яті загиблих захисників України і Героїв Небесної Сотні.

Пам’ять про загиблих медичних працівників — це не лише вдячність за їхній подвиг. Це міра нашої людяності, нашої шани до тих, хто навіть у найстрашніші моменти війни залишався поруч із людьми, даруючи їм надію.

Вічна пам’ять Героям.

Честь і вдячність усім, хто сьогодні продовжує їхню благородну справу.