Сьогодні ковельчани провели в останню земну дорогу Захисника України Богдана Никонюка. У цей непростий для країни час він без вагань обрав шлях воїна. На жаль, він виявився надто коротким.

Яким запам’ятався Богдан своїм рідним за свої лише 43 роки, говорив міський голова Ігор Чайка під час прощання у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Богдан народився 10 квітня 1981 року у Ковелі. Навчався спочатку у школі №7, згодом — у школі №13. Ще з дитинства мав хист до різьблення по дереву. Рідні пригадують: за що б він не брався, усе робив старанно. А найбільше цінували його за добру вдачу, щирість і чуйність.

Працювати почав дуже рано. Одразу після закінчення школи поїхав до Києва, де влаштувався на будівництво. Згодом повернувся до рідного Ковеля, працював на залізниці, певний час їздив на заробітки за кордон. Останні роки трудився на паперовій фабриці неподалік Хмельницького.

Найбільше у Ковелі на нього чекали племінники. Богдан жив із сім’єю брата, який разом із дружиною виховує трьох синів. Кожен його приїзд ставав для хлопців маленьким святом. Він завжди привозив подарунки, але найдорожчими для них були його увага, турбота і любов. Теплі стосунки мав Богдан і з дітьми сестри, які вже дорослі та будують власне життя. Саме таким — добрим, щедрим душею і щирим — він назавжди залишиться у пам’яті своєї родини.

Коли вирішив стати на захист України, неодноразово звертався до територіального центру комплектування. Спочатку йому відмовляли. Та Богдан не відступив. 10 липня 2024 року його мобілізували. Після навчання він потрапив на Покровський напрямок, де виконував бойові завдання на передових позиціях. По кілька днів, а інколи й тижнів перебував на «нулі».

Востаннє рідні чули його голос у січні 2025 року. Згодом зв’язок обірвався. У лютому сім’ї повідомили, що Богдан зник безвісти. Це давало надію, що він живий і колись повернеться додому.

Та результати ДНК-експертизи через 17 місяців очікувань підтвердили найстрашніше. 11 лютого 2025 року, вірний військовій присязі, солдат протитанкового взводу механізованого батальйону військової частини А4447 Богдан Никонюк загинув поблизу населеного пункту Дачне Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу.

Від усієї громади міський голова висловив щирі співчуття дочці Вікторії, мамі Світлані Володимирівні, брату Григорію та його дружині, сестрі Людмилі, племінникам, усім рідним і близьким.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка стала на захист своєї країни, кожного з нас.

Поховали Богдана Никонюка на Алеї Героїв міського кладовища.

Назавжди 43…

Вічна пам’ять Захиснику України.