Щороку в Україні в третю неділю травня вшановують пам’ять українців, які стали жертвами політичних репресій. Напередодні біля меморіальної стели «Хрест пам’яті жертв більшовицького терору» ковельчани віддали шану усім, хто відчув на собі “руку” комуністичного “червоного” режиму.

У 30-их роках минулого століття знищували розум, талант, критичне мислення, винахідливість, патріотизм. Сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. За нереальними цифрами — долі людей.

«День пам’яті жертв політичних репресій – це насамперед спомин про українців, які полягли у сталінських таборах, в ГУЛАГу, катівнях НКВС, – наголосив у своїй промові міський голова Ігор Чайка. – Ми також говоримо про власні назви, які резонують в душі кожного українця. Серед них – Сандармох – урочище в Карелії, де серед понад тисячі розстріляних людей було майже 300 українців – поети, громадські діячі, письменники. Або Биківнянський ліс на Київщині. З приходом Червоної армії на західну Україну це ж чекало на людей, які жили тут. Ми пам’ятаємо, що сталося з в’язнями Ковельської тюрми».

Також мер провів паралелі з сьогоденням, зазначивши, що історія повернулась так, що сьогодні політичні репресії – не лише пам’ять, але й наша дійсність. Спадкоємець сталінського режиму – путінський несе той самий геноцид, загрозу для кожного українця, абсолютну зневагу до всього українського.

– «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» – писав Василь Симоненко. Маємо усвідомлювати, що збереження пам’яті  – шлях до нашого майбутнього. Єднаймося навколо України, навколо Збройних Сил. Будьмо сильними, – резюмував Ігор Чайка.

Поминальну панахиду за загиблими відслужили священники Православної Церкви України. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх, хто постраждав від політичних репресій, поклали квіти до підніжжя монумента.