8 і 9 травня – День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

На жаль, нині наша держава зустрічає ці дати в умовах повномасштабної військової агресії Росії, яка посягає на нашу незалежність і територіальну цілісність, на саме існування українців, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і загрожує миру у всій Європі.

Тоді, під час Другої світової, як і нині, Україна опинилася в епіцентрі воєнних дій, просто кажучи, – в самому пеклі.

Ніхто не міг навіть уявити, що через 77 років знову будуть падати бомби на наші мирні міста і села, гинутимуть люди, українців вивозитимуть зі своїх домівок.

Понад 70 днів ми зі зброєю в руках боронимо свою державу, її суверенітет та територіальну цілісність.

Сьогодні ковельчани прийшли до монумента жертвам Другої світової війни, аби віддати данину шани усім, хто наближав Перемогу у 1945 році, віддав своє життя, захищаючи Україну сьогодні.

Звертаючись до присутніх, міський голова Ігор Чайка зазначив: «Для нас перемога у Другій світовій – привід згадати кожного, хто поліг у тій найкривавішій війні, кожного, хто наближав перемогу. Ми повинні в першу чергу говорити про пам’ять, ще не на часі говорити про примирення, коли гинуть тисячі людей. Ми точно знаємо, що життя переможе смерть. Наша спрага і потяг до волі, свободи переможуть усі негаразди».

Про те, якою непростою є дорога до порозуміння, йшлося у виступі директора ліцею №13 Ігоря Ткачука.

“Хіба можна відрізнити Бородянку і Бучу від Кортеліс і Майданека. Історія повторилася. Але витримали наші попередники, тепер має витримати наше покоління”, – зауважив він.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих за Україну, згадали усіх, хто ціною свого життя захистив право українців жити на своїй землі. Панахиду відслужили священники ПЦУ.

До підніжжя пам’ятника, а потому до Братської могили, що на кладовищі, лягли квіти вдячності і шани.

Єдності нам, віри та миру!

Слава Україні!