Уже два роки поспіль місія «На щиті» у Ковелі проводить в останню земну дорогу полеглих Героїв. Колона авто, синьо-жовті й червоно-чорні прапори, сигнал гучномовця — так волонтери супроводжують Захисників. Місто завмирає: перехожі зупиняються, стають навколішки. Це — останнє «дякую» тим, хто віддав життя за Україну.

Ініціатором місії в Ковелі став Ігор Олексюк. Він розповідає, що ковельчани стали одними з перших в Україні, хто започаткував супровід «На щиті». Спершу це була невелика група однодумців, до яких Ігор звернувся особисто. Приклад брали з Тернополя, навчалися, було непросто. Але вдалося швидко налагодити співпрацю з військкоматом, місцевою владою, правоохоронцями. Згодом ковельчани  вже ділилися досвідом із Луцьком, Рівним, Любомлем, Вижвою.

Зараз у місії — понад 35 автівок і команда з десятків людей різного віку й професій, які раніше навіть не були знайомі. Їх об’єднало спільне прагнення — гідно вшанувати полеглих Захисників. Постійно з’являються нові охочі приєднатися. Місія зростає — як родина.

На жаль, виїзди — майже щоденні. Волонтери проводжають Героїв не лише з Ковеля, а й із сусідніх громад: Каменя-Каширського, Старої Вижівки, Турійська, Любомля, Шацька. Іноді — кілька супроводів за день. Кожен із них — це чиясь історія, нездійснені мрії, біль рідних.

— Ми дуже хочемо, щоб настав той час, коли наша діяльність стане неактуальною. Але зараз головна мета — гідно зустріти і провести кожного полеглого Захисника, — говорить Ігор Олексюк. — Це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто повертається «На щиті».

У другу річницю створення місії її учасники зібралися разом, щоб згадати тих, кого вже немає. Без пафосу, без гучних промов. Запам’яталися прості слова, які влучають у саме серце:

— Ці хлопці для мене всі тепер рідні, — сказав Ігор Олексюк.

 «На щиті» — це не лише про супровід. Це й про щоденне вшанування та збереження пам’яті. Волонтери неодноразово проводили акції, щоб зробити загальноукраїнську хвилину мовчання о 9:00 справді усвідомленою. Для цього перекривали дороги, зупиняли рух на перехрестях — щоб кожен мав змогу зупинитися, подумати, згадати, подякувати.

За словами засновника, одне з головних їх завдань — допомога військовим. Команда «На щиті» активно підтримує фронт: організовує збори на авто, шини, амуніцію — і часто закриває потреби за лічені години.

Долучаються й до акцій на підтримку полонених. Автопробіги вулицями Ковеля нагадують: не всі ще вдома. І за кожного треба боротися.

– Ми стали поруч тоді, коли біль нас об’єднав. Коли кожен Герой, повертаючись до рідної домівки, мав бути зустрітий із честю і гідністю. І ми це зробили — разом, — пише учасниця місії Оксана Вавриш. — З великою вдячністю до наших Героїв — пам’ятаємо всіх, кого провели: в тиші, зі сльозами, з болем у серці. Пам’ятаємо кожен супровід, кожне ім’я, кожен погляд рідних, кожну молитву. Дякуємо кожному, хто з нами в цій місії. Хто мовчки стає в шеренгу. Хто розуміє важливість цієї справи. Разом — ми сила. Разом — ми пам’ять. Разом — ми світло.

Спасибі від громади усім, хто є частиною місії «На щиті». За силу духу. За людяність. За небайдужість.

Ми віримо, що настане той день, коли вулицями наших міст і сіл більше не їхатимуть такі жалобні колони. Коли всі українські родини будуть разом. Коли Україна знову повернеться до мирного життя.

Слава Україні! Слава її Героям!