Сьогодні наша громада попрощалася зі своїм земляком — молодшим сержантом Дмитром Бондаруком.

Він ще так багато не встиг. Так багато щасливих моментів могло б бути в його житті, але війна відібрала у нього це все. Тепер йому назавжди буде 37.

Про його життя під час громадянської панахиди говорив перший заступник міського голови Тарас Яковлев.

Дмитро народився і виріс у Ковелі. Тут навчався у школах № 4 та № 10, після дев’ятого класу здобув фах різьбяра у ПТУ № 5. Любов до цієї справи перейняв від батька, який був столяром.

Та професійний шлях Дмитра склався інакше. Він працював на будівництві у Ковелі та Луцьку, разом із бригадами їздив на заробітки за кордон. Згодом вивчився на водія, придбав автомобіль — здійснив одну зі своїх мрій.

Після того як Дмитро одружився з Ангеліною, вони оселилися у Дрозднях, звідки вона родом. Згодом у пари народився син Давид. Наступного місяця хлопчикові виповниться п’ять років. І тепер він зростатиме з пам’яттю про свого тата — його доброту і любов.

Таким Дмитра пам’ятатимуть і рідні. Він був уважним сином, турботливим братом. Дуже любив робити приємне мамі — на її день народження завжди дарував особливий букет квітів.

Найкращі спогади про нього залишилися і в друзів та сусідів — як про людину, як про майстра, бо Дмитро міг допомогти і з будівництвом, і з ремонтом.

Два роки тому Дмитро змінив мирне життя на військову службу. Після мобілізації пройшов підготовку у Латвії та Польщі й став частиною Сил спеціальних операцій. Виконував бойові завдання на Сумщині та в Курській області, останнім часом — на Харківщині.

Побратими розповідають, що Дмитро був дуже життєрадісним, веселим, умів підтримати, був світлою, хорошою людиною. У перерві між бойовими завданнями міг усіх порадувати смачними стравами.

Він завжди беріг своїх рідних і не розповідав батькам про все, що доводилося переживати на війні. Хотів, щоб вони менше хвилювалися, і тому про найважче часто мовчав.

Свій останній бій старший оператор 2-ї групи спеціального призначення 3-го загону Сил спеціальних операцій військової частини А5018, молодший сержант Дмитро Бондарук прийняв 23 вересня 2026 року поблизу Іванівки Чугуївського району Харківської області.

Кожна втрата — це великий біль, який не передати словами. Висловлюємо щирі співчуття батькам Дмитра — Валентині Іванівні та Олександру Адамовичу, сестрі Антоніні та її родині, синові Давиду, колишній дружині Ангеліні, усім рідним і близьким, друзям та побратимам.

Поховали Дмитра Бондарука на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять і шана Герою!