Автор: Семерей Руслана Віталіївна

Незмінний  атрибут зимових свят у Ковелі –  «Різдвяні зустрічі з «Надією». Це про сучасність і традиції, про збереження нашого духу і гучну колядку, яка звучить по-особливому  ніжно і проникливо  у виконанні дітей.

21 рік поспіль зразкова студія естрадного співу збирає ковельчан на колоритне дійство. І щоразу дивує оригінальними постановками,  репертуаром, професіоналізмом, майстерністю.

Українське Різдво третій рік поспіль ми відзначаємо в умовах війни, то й колядки часто набувають іншого змісту. Поряд із давніми піснеспівами народжуються нові – про наше сьогодення. Саме таку колядку виконала керівниця «Надії» Ірина Новожилова разом зі своїми колегами Наталією Гончар, Світланою Труш, Вікторією Тітчук. У її рядках — уся реальність нашого часу: укриття, спалахи ракет, біль утрат, але й незламність духу, віра у справедливість і перемогу.

Під час заходу  організували  акцію – збір коштів на підтримку Збройних Сил України. До слова, усі концерти колективу під час війни є благодійними.

«Різдвяні зустрічі з «Надією» – це зворушливо, красиво, щиро, родинно і талановито. За цим – титанічна праця наставника Ірини Новожилової, її вихованців, батьків та колективу народного дому «Просвіта».

Їм усім за різдвяний концерт, збереження українських цінностей і традицій,  позитивні враження та емоції подякували начальник управління  культури, молоді, спорту та туризму Андрій Мигуля та директор народного дому «Просвіта» Михайло Пірожик.

Різдво завжди наповнює наші серця надією та вірою, а ковельське Різдво дарує нам ще й незабутню зустріч з «Надією».

Дякуємо!!!

Нещодавно відбулось відкриття виставки 30-го ювілейного конкурсу дитячого малюнку «Зимовий калейдоскоп».

Ще задовго до цього юні художники натхненно і заповзято взялися до творчої праці. Піднесений святковий настрій панував в художніх аудиторіях шкіл, студій та гуртків впродовж кількох попередніх тижнів. Результати цієї роботи були зібрані у виставковій залі галереї мистецтв.  Експозиція насичена неймовірно цікавими малюнками, творами декоративно-прикладного мистецтва, поробками. 

Ведуча Василина Столярчук ознайомила учасників заходу з історією «Зимового калейдоскопу».

Привітали учасників, організаторів та присутніх секретар міської ради Оксана Багнова, начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Андрій Мигуля, директор Ковельської дитячої художньої школи ім. Андроника Лазарчука, голова журі конкурсу  Олена Цьомик.

Чарівні різдвяні мелодії, виконані майстерно та зворушливо музикантами Ковельської школи мистецтв, додали святковості дійству та подарували всім позитивні емоції.

Ювілейне нагородження стало приємним сюрпризом для юних художників:  з понад 260 учасників — 78 стали переможцями (серед них — п’ять володарів ГРАН-ПРІ) та отримали дипломи і пам’ятні подарунки, 163 — нагороджені грамотами, 35 — відзначені подяками. Багато конкурсантів представили роботи  в різних номінаціях і отримали по дві нагороди.

Виставка вчергове продемонструвала невичерпність дитячої фантазії,  майстерність виконання, і головне —  знання та любов до традицій та звичаїв  свого народу та  національно-патріотичні настрої юних художників.

Дякуємо наставникам, які фаховими порадами  та щирою підтримкою допомогли вихованцям створити справжні шедеври, нашим дітям, які так  багатобарвно розповіли про свої зимові історії і занурили нас у вихор різдвяно-новорічних сюжетів.

Бажаємо їм не зупинятись на творчому мистецькому шляху та досягати нових висот. А всім нам і Україні – перемоги і миру!

ПЕРЕМОЖЦІ

30-го Ковельського конкурсу дитячого малюнку «Зимовий калейдоскоп. З вірою в перемогу!»:

– номінація «Зимовий калейдоскоп. Миколай іде – свята веде» 

вікова категорія 14-17 років:

вікова категорія 11-13 років:

вікова категорія 9-10 років :

категорія  6-8 років:

–  номінація «Зимова майстерня»

вікова категорія 13-15 років:

вікова категорія 10-12 років:

вікова категорія 7- 9 років:

– номінація «З вірою у перемогу!»

Вітаємо!

Олена Цьомик,

директор Ковельської дитячої

художньої школи ім. Андроника Лазарчука

У Ковелі пологовий будинок МТМО відзначає 40-річчя з часу заснування. Нині  це – потужний лікувальний заклад, фахівці якого дбайливо оберігають процес появи нових маленьких життів на світ.

За 40 років існування тут відбулось понад 65 тисяч пологів, серед яких майже 500 – двійнею та 1 – трійнею. У стінах закладу народилось 66 тисяч 374 дитини: 33 тисячі 738 хлопчиків та 32 тисячі 634 дівчаток.

На сьогодні пологовий будинок оснащений сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою, щоб поява  малюка на світ була максимально безпечною та комфортною для майбутніх батьків. Тут працює 34 висококваліфікованих лікарів, середній та молодший персонал налічує 156 спеціалістів.

Заклад нагороджений Дипломом Міністерства охорони здоров’я України за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я та Дитячого фонду ЮНІСЕФ «Лікарня, доброзичлива до дитини», а також йому присвоєно звання «Центр якісного медичного обслуговування».

Секретар міської ради Оксана Багнова подякувала колективу за роботу від імені усіх ковельчан:

– Спасибі за вашу працю, чуйність, відданість професії та теплі серця. Ваша робота – надважлива та найвідповідальніша, адже ви допомагаєте з’явитися на світ малюкам – майбутньому нашої України. Бажаю усім міцного здоров’я, сімейного благополуччя, Божого благословіння та якнайшвидшої Перемоги.

За сумлінну працю, високий професіоналізм, досягнуті успіхи та з нагоди 40-річчя з часу відкриття пологового будинку Ковельського МТМО Оксана Леонтіївна вручила Подяки міського голови Світлані Перебойчук – лікарю акушеру-гінекологу жіночої консультації та Тетяні Карпук – молодшій медичній сестрі.

Скільки ж українських родин не змогли зібратися  у ці Різдвяні дні, сісти разом за стіл на Святвечір, бо війна, яку розв’язала росія, забрала цю можливість.

Хтось чекає свого Героя  з фронту, хтось – з полону, а хтось,  на жаль, тільки подумки може бути разом. Цим сім’ям не вистачає поруч синів, татусів, чоловіків, щоб відчути справжню радість свята.

Саме на честь наших Героїв у Ковелі провели захід, щоб нагадати, завдяки кому ми можемо святкувати Різдво. У центрі міста накрили стіл, біля якого стояли порожні стільці, де б мали бути ті, кого ми так чекаємо.  

Організатори – Молодіжний центр «Місто ідей» разом Молодіжною радою міста Ковеля та ГО «Українська асоціація захисту здоров’я «Марлог-Кадуцей» зазначають, що ця пісна вечеря просто неба в ім’я всіх воїнів, які не зустріли Різдво з рідними, щоб:

– передати вдячність і енергію тим, хто обов’язково повернеться додому з війни;

– помолитися за наших Героїв і нашу Перемогу;

– згадати тих, кого вже немає з нами, але хто назавжди у наших серцях.

Під час акції проводився збір коштів:  17 тисяч 525 гривень – це 30 турнікетів, які допоможуть зберегти життя нашим воїнам.

Різдво сьогодні — час надії та боротьби,  добрих справ та єдності.

Сумне Різдво у нашій громаді. Двоє земляків повернулися додому «на щиті». Сотні людей прийшли віддати останню шану Героям – Віктору Кулику та Олександру Скоруку, які з перших днів війни стали на захист країни, воювали у наших Волинських бригадах – 100-й та 14-й.

Сьогодні багато згадували про Віктора, Олександра. Говорили про цих світлих, хороших людей, які рятували свою країну, кожного з нас. Про їх долі, життєвий шлях розповів під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.

Віктор Кулик  народився 5 липня 1991 року. Навчався у ЗОШ №8, далі – у Ковельському професійно-технічному училищі, яке закінчив з відзнакою, отримав фах газоелектрозварника.  Вступив  у Нововолинський  електромеханічний технікум і паралельно – у Маріупольський Приазовський державний технічний університет на заочну форму навчання за спеціалізацією технології та устаткування зварювання.

Під час академічної відпустки відслужив строкову службу у Президентському полку при Генеральному штабі ЗСУ. За зразкову службу нагороджений Грамотами та Подяками командування.

Повернувся в рідне місто й почав свій трудовий шлях ремонтником великовагових автомобілів. Техніка – це його покликання. Немає такої машини, у якій би Віктор не розібрався: як вона влаштована, як її можна відремонтувати.

У Ковелі зустрів свою  майбутню дружину Оксану. У них підростає син Артемко, якому 30 грудня виповниться вісім років.

Віктор був  прекрасним сім’янином: добрим, розсудливим, завжди міг знайти правильне слово, розрадити. Він постійно піклувався про свою маму Галину Миколаївну, яка фактично самотужки виховала його, та сестричку Дарину. Допомагав їм у всьому. Галина Миколаївна щоразу приходить на  площу провести в останню дорогу  наших воїнів, а сьогодні вона переживає найстрашніше випробування у своєму житті – проводжає у засвіти свого власного сина.

Повномасштабне вторгнення застало Віктора у Харкові, куди він привіз розвантажувати вантаж, який доставив з Німеччини. По дорозі додому прийняв рішення – стати на захист країни. 25 лютого він уже був записаний у ковельський батальйон 100-ї окремої бригади територіальної оборони, яка згодом стане легендарною «Сталевою Соткою» і воюватиме на багатьох гарячих напрямках фронту.

Їх разом зі своїми побратимами  пройде і Віктор. Він був дуже надійним, людяним, мав загострене відчуття справедливості. Він з тих, хто не залишить в біді, прийде на допомогу.

19 грудня на місце дислокації відділення ремонтно-відновлювального батальйону, командиром якого був Віктор, прилетіла керована авіаційна бомба вагою 250 кілограмів. Вона знищила не лише будівлі й техніку, але й забрала життя багатьох воїнів. Серед них був і наш земляк Віктор Кулик.

Страшна біда прийшла  ще в одну ковельську сім’ю – Олександра Скорука. Він народився у нашому місті 21 січня 1979 року. Закінчив ЗОШ №1, а потім вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на історичний факультет. Відслужив строкову службу в армії, яку проходив у Ковелі. Здобув другу вищу освіту в Луцьку. Був ерудованою, грамотною людиною.  Так склалося, що чоловік не працював за спеціальністю, а став займатись підприємництвом.

У Ковелі він зустрів свою майбутню дружину Ірину. У них підростає двоє дітей: Роману 14 років, Марійці – 12.  Вони навчаються у ліцеї імені Олени Пчілки.

Подружжя Скоруків мало багато планів, але ця клята війна все зруйнувала. Саша встиг збудувати будинок, але не встиг у ньому пожити.  Він заробляв і на чужині. Саме 24 лютого 2022 року мав їхати в Німеччину. Коли ж побачив, що сталося з країною, скільки лиха, горя, руйнувань несе ця війна, він змінив свої плани і сказав дружині: я піду захищати тебе, дітей та Україну. Ірина навіть не пробувала чоловіка відговорити, бо знала, що змінювати рішення – не в характері Олександра. Він пішов служити у 14-ту окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого, де був оператором відділення протитанкових комплексів другого механізованого батальйону.

Воював у багатьох гарячих точках, але ніколи не розказував, як це там, на війні, бо беріг дружину, стареньких батьків, аби ті зайвий раз не хвилювались. Тому звістка, яка надійшла з фронту у їхню сім’ю, стала великим шоком.

Свій останній бій  Олександр прийняв 18 грудня поблизу населеного пункту Першотравневе Харківської області. Він загинув наслідок ворожого обстрілу позицій наших воїнів.

«Дякуємо цим мужнім воїнам за їх силу духу, вольовий характер, любов до України, свого міста. Віктор Кулик та Олександр Скорук залишили вагомий слід на цій землі. Слава Героям та низький уклін за їх подвиг. Щирі співчуття родинам, які переживають велике горе», – зазначив міський голова у своїй промові.

Кожна втрата – це великий біль, який не передати словами та не виплакати слізьми. Дві домовини, вкриті синьо-жовтими прапорами.  Люди підходять, стають на коліна, схиляють голови та мовчки прощаються з Героями.

Віктору Кулику навічно – 33. Олександру Скоруку – 45.

Світла пам’ять!

Поховали воїнів на Алеї Героїв міського кладовища.