Учора Ковель став одним із майданчиків ХХІ Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Лісова пісня – 2026». У публічній бібліотеці відбулося гала-спілкування учасників із ковельчанами.
До міста приїхали письменники й митці з різних регіонів України та Польщі. Серед них — автори з Луцька, Київщини, Вінниці, Сум, Рівного, Львова, Кракова, Варшави.
Гостей привітав начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Андрій Мигуля. Особливої атмосфери зустрічі додав виступ фольклорного гурту «Родина» із села Білин.
Цілком закономірно, що Ковель став частиною фестивалю, названого на честь одного з найвідоміших творів Лесі Українки. Адже наше місто має особливий зв’язок із письменницею та тісно пов’язане з історією родини Косачів.
Її ім’я тут — у назвах вулиць і закладів. У центрі Ковеля стоїть пам’ятник Лесі Українці, на бульварі її імені — яскравий мурал, а навпроти бібліотеки, де зібралися учасники фестивалю, працює школа, що також носить її ім’я.
Цього дня говорили не лише про Лесю Українку та її творчість. Сучасні автори читали власні поезію та прозу, ділилися своїми історіями й роздумами.
І в цьому теж є особливий сенс. Леся Українка стала тією постаттю, яка об’єднала письменників різних поколінь і країн, а кожен із них приніс на цю зустріч своє бачення сучасності.
Вірші про кохання, дитяча поезія, гумористичні твори, тексти про життя, яке змінилося через війну, про людей, почуття і те, що сьогодні для нас важливо.
Автори дуже різні — за стилем, настроєм і темами. Але саме з таких різних голосів і складається сучасна література.
Особливо актуально звучала поезія Дмитра Лазуткіна — письменника і воїна. У своєму творі він поставив просте запитання: за що ми воюємо? І сам відповів на нього:
За свої будинки з дитячими малюнками на стінах.
За тих, кого любимо, і за те, у що віримо.
За спокій спальних районів і тихий сон найрідніших людей.
Мабуть, ще й за те, щоб ми чули рідне слово, щоб наші діти могли читати, навчатися і говорити українською, щоб ми мали можливість писати власні історії та передавати їх далі.
Як зазначив голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України Микола Мартинюк, фестиваль покликаний популяризувати Лесине слово й літературу, а також знайомити людей із різними авторами, їхньою творчістю та поглядами.
Важливо й те, що після п’яти років обмежень фестиваль повернувся до повноцінного живого формату. Цьогоріч його присвятили 155-річчю від дня народження Лесі Українки та 115-й річниці написання нею «Лісової пісні».
Учасники фестивалю відвідали місця, пов’язані з життям і творчістю Лесі Українки, — музей-садибу в Колодяжному та урочище Нечимне на Ковельщині, яке стало одним із джерел натхнення для драми-феєрії.
А в Ковелі було особливо відчутно, як література, народжена понад століття тому, продовжує об’єднувати людей уже в наш час — даючи простір новим авторам, новим історіям і новим думкам.
