Автор: Семерей Руслана Віталіївна

Сьогодні у Ковелі рідним загиблих бійців 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого вручили відзнаки «Князівські хрести Героя «Навіки в строю», яку впроваджено з ініціативи командування військової частини.

Урочиста церемонія проходила у Палаці учнівської молоді. У ній взяли участь міський голова Ігор Чайка, начальник Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен, старости громад.

Від початку свого створення – у грудні 2014 року – 14 ОМБр виконувала найскладніші бойові завдання у зоні проведення АТО. Київщина, Житомирщина, Миколаївщина, Донеччина, Харківщина – так пролягає бойовий шлях військової частини за час повномасштабного вторгнення.

Ця відзнака — свідчення про те, що побратими, які полягли в боях, зробили надважливу справу – захистили кожного з нас ціною власного життя. Вони навічно залишаються в строю, вони разом з нами – живими до кінця будуть боронити Україну, будуть невидимим захистом для усіх нас.

За наказом командира військової частини заступник командира 14 бригади з морально-психологічного забезпечення, підполковник Василь Лапчук вручив почесні відзнаки «Почесний хрест Героя» (посмертно) рідним загиблих Героїв з Ковельського району, серед них – з нашої громади:

– Арсеніка Василя Миколайовича;
– Богдана Петра Володимировича;
– Воробея Ярослава Миколайовича;
– Дементьєва Олександра Анатолійовича;
– Дмитрука Олександра Степановича;
– Килиби Леоніда Петровича;
– Королюка Ростислава Ростиславовича;
– Кравчика Юрія Леонідовича;
– Крисюка Володимира Максимовича;
– Лукашука Андрія Миколайовича;
– Поліщука Мирослава Олександровича;
– Ягоди Дмитра Вікторовича

Сьогодні наша громада попрощалась зі своїм земляком Петром Сергійовичем Ілюшиком. Йому назавжди — 53.

Герой народився 24 січня 1971 року в Тойкуті в багатодітній родині, де батьки виховували п’ятеро дітей. Навчався в місцевій школі, після її закінчення — проходив строкову службу в армії. Згодом здобував спеціальність у Ковельському ПТУ №7. Працював монтером дистанції колії на залізниці.

У рідному селі Петро познайомився з майбутньою дружиною Людмилою, створив міцну сім’ю, виховували троє дітей — сина Юрія, доньок Ніну та Софію.

Чоловік дуже любив природу, захоплювався мисливством. Будував плани на майбутнє, мріяв з дружиною про онуків.

Петра Ілюшика мобілізували 17 лютого 2023 року. Служив старшим солдатом 417-го окремого стрілецького батальйону. Був сміливим воїном, швидко опанував військову справу. Ніколи не жалівся рідним про те, як буває важко, а коли телефонував, то просив не хвилюватись, говорив, що все добре.

Важке поранення захисник отримав від ворожого дрона, який скинув вибухівку на українські позиції поблизу села Новодарівка Запорізької області. За життя Петра боролись лікарі у Запоріжжі та Дніпрі, а згодом — у Львові. Проте серце воїна не витримало і зупинилось 9 березня 2024 року.

– Неможливо знайти слова, аби втішити рідних, близьких, всіх, хто знав та любив Петра Ілюшика. Він дуже любив своє життя, сім’ю. І навіть на своєму останньому фото він посміхається. Таким він залишиться у нашій пам’яті. Щирі співчуття родині. Вічна пам’ять і шана Герою, – сказав на громадянській панахиді заступник міського голови Віктор Жигаревич.

Класна керівниця загиблого захисника Любов Марчук розповідає, що добре пам’ятає той клас, де навчався Петро, адже це були її перші випускники.

– Петрусь був доброю і світлою дитиною. Завжди спокійний, добрий, ввічливий. Опора для мами, дружини та дітей. Дякую своєму учневі за те, що захищав нас та намагався побороти зло ціною власного життя.

Щирими, теплими словами пригадують свого колегу та товариша заступник начальника дистанції колії Петро Березнюк, швагро Героя — Валерій Знайомський.

Вічна пам’ять. Щирі співчуття мамі, дружині, синові, донькам і всім, хто втратив найдорожчу людину…

Поховали воїна на кладовищі в селі Тойкут.

З нагоди 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка у Палаці учнівської молоді відбулася літературно-музична композиція «На перехресті долі України», яку підготував  колектив ліцею №13.

Минають століття, а геній Кобзаря продовжує надихати, єднати українців.  Вірші українського пророка нині, у час війни і українського протистояння російській навалі, звучать ще більш гостро, глибоко та всеохопно.

Юним артистам вдалося передати зі сцени Шевченкове слово, його незламний дух та безмежну любов до України.

Вчителі української мови Оксана Козакевич та Валентина Романчук розповідають, що діти  з гордістю та завзятістю готувалися до заходу.

– Ми побачили в очах своїх учнів іскри, бажання працювати. Вони пройнялися Шевченковим словом, зрозуміли його. Їхня праця увінчалась успіхом. Без сумніву, у нас все вийшло.

Важко повірити, що цей великий українець жив і писав два століття тому. Адже він і сьогодні — радить нам, підказує, розмовляє з нами. Ми можемо знайти у його творах відповіді на багато питань.

Міський голова Ігор Чайка подякував усім учасникам заходу, тим, хто працював над сценарієм, виходив на сцену.

– Це була година, яка додала нам ще більше оптимізму, віри та впевненості в Перемогу. Шевченко понад часом. Він надихає нас на боротьбу за нашу волю, нашу Україну, за нашу ідентичність. Дуже радує, що молодь так добре знає творчість нашого геніального поета, впевнено цитує, декламує.

Війна і далі забирає від нас найкращих… У львівському шпиталі від отриманих на полі бою ран помер старший солдат окремого стрілецького батальйону в/ч А 4898 Петро Сергійович Ілюшик. Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук міський голова Ігор Чайка.

«Сьогодні тіло нашого Захисника і Героя повернеться “на щиті” у рідний Тойкут, де він народився і виріс. На фронті Петро Ілюшик був з 17 лютого минулого року. А 27 січня 2024-го, внаслідок скиду вибухівки ворожим БПЛА на позиції наших захисників поблизу населеного пункту Новодарівка Запорізької області, він отримав множинні вогнепальні осколкові поранення та переломи обох ніг. З того часу лікарі боролися за його життя. Спочатку у Запоріжжі та Дніпрі, а потім у Львові. Та серце воїна не витримало і зупинилося…

Щирі співчуття дружині Петра Ілюшика — Людмилі, сину Юрію, дочкам Ніні та Софії, мамі Героя та всім, хто його знав і любив. Поховають воїна завтра в його рідному селі.

Об 11.30 – панахида за загиблим в церкві Покрови Пресвятої Богородиці села Тойкут.

О 12.30 на подвір’ї школи, де навчався Петро Ілюшик, відбудеться громадянська панахида.

Вічна пам’ять і шана Герою», – йдеться у дописі.

Завтра у нашій громаді – День жалоби.

Виконком на позачерговому засіданні прийняв рішення про видачу ордерів 24 родинам внутрішньо переміщених осіб. Квартири вони отримають у будинках на вулиці Драгоманова. Їх зведено за кошти Євросоюзу у співпраці з Північною екологічною фінансовою корпорацією.

Попередньо це питання розглянула комісія з питань обліку внутрішньо переміщених осіб та надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання. На її засідання були запрошені ВПО, яким пропонуються помешкання.

Нині на обліку перебуває 105 сімей ВПО. Для визначення пріоритетності у розподілі житла, комісія нараховувала бали кожній родині. Критерії такого оцінювання визначені законодавством.

Першочергово квартири отримають сім’ї, що прибули з окупованих територій, в яких помешкання зруйноване або пошкоджене. Серед них 13 родин військовослужбовців з числа внутрішньо переміщених осіб, які беруть/брали участь у бойових діях. Нову домівку матимуть ВПО, які зазнали повторного переміщення. Родини, в яких є особи з інвалідністю, для зручності житимуть на першому поверсі.

Новоселами стануть сім’ї, які приїхали у Ковель з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Житло їм надається у тимчасове користування на один рік. Втім, з можливістю продовжити цей термін, якщо не відбудуться зміни у статусі родини або місці проживання.

«Мавки Миру» – історія, яку придумали у Ковелі. У нашому місті взялись створювати українські віночки, щоб «перетворити» їх на турнікети для військових.  Проєкт, який стартував понад місяць тому, масштабувався і  отримав підтримку. Його ініціаторка Інна Поліщук, керівниця  школи англійської мови «Євроф’юче» організувала з десяток майстер-класів для різних колективів.

Результат цієї роботи, а це 90 віночків, сьогодні представили на благодійній виставці- продажу у Галереї мистецтв. Пані Інна каже, що їх мета – 100 рятівних турнікетів.

– Ми не просто просимо гроші, щоб нам їх задонатили. Ми хочемо, щоб ковельчанки мали гарні прикраси на Перемогу, хочемо, щоб залишилась історія Мавки, яка її створювала  з думкою про Перемогу. Купуючи їх, ви допомагаєте рятувати життя наших воїнів.

Кожен виріб має назву, QR-код, за яким можна дізнатись його автора, історію  створення, вартість. Ще організатори пропонують – брошки Мавок, розфарбовані арт-об’єкти – гільзи, тубуси, що подарував  колектив дитячої художньої школи, а також учасники одного з майстер-класів.

Міський голова Ігор Чайка, який побував на виставці,   каже, що ковельчани не перестають захоплювати патріотизмом, реальними справами задля підтримки наших захисників, дивувати творчістю та креативом.

– Велике спасибі усім, хто взяв участь у проєкті, хто його придумав, створив ці прикраси. Переконаний, ці роботи знайдуть власників, поставленої мети щодо збору необхідної суми  буде досягнуто.

У Ковелі проєкт було реалізовано за підтримки управління  культури, молоді, спорту та туризму. До нього доєднались колективи:

– Ковельського фахового медичного коледжу;

– Волинського військового ліцею імені Героїв Небесної сотні;

– Центру надання адміністративних послуг м.Ковеля;

– Дружини та мами наших загиблих Героїв;

– Благодійного фонду «Рокада Волинь» – дівчата ВПО;

– Волинського обласного центру контролю та профілактики хвороб;

– КЗ «Публічної бібліотеки «Ковельської територіальної громади;

– Школи англійської мови англійської мови «Євроф’юче»;

– Народного аматорського театру «10 ряд 10 місце».

Сучасна Українська Мавка – це берегиня тилу, хранителька миру, а також та, що  буде і «крізь сльози сміятись» і «камінь важкий піднімати» водночас.

Сьогодні кожен може доєднатись до сили Мавки і підсилити мужніх воїнів, які стоять на передовій. Упродовж березня приходьте на виставку, обирайте собі один із виробів та робіть свій внесок у важливу справу.