Сьогодні Ковельська громада знову у жалобі. Сотні людей прийшли віддати останню шану Героєві Роману Грушевінчуку, подякувати за сміливість і відвагу.
Його глибокий погляд, який зафіксувало фото, ми пам’ятатимемо усі. Воїну було лише 26. Жорстока війна відібрала у хлопця життя, яке тільки набирало обертів.
Кожне серце плаче від болю і сповнене ненавистю до ворога, який безжально руйнує людські долі і нашу землю.
Роман народився у Ковелі, навчався у 12 школі. Після закінчення навчального закладу пішов здобувати професію в Оваднівський ліцей, де отримав спеціальність «слюсар-тракторист». Далі – строкова служба в армії.
Працював у компаніях «Фокстрот» та «Нова пошта» у рідному місті. Коли почався повномасштабний наступ росії, Роман був мобілізований. Служив разом з побратимами спочатку біля білоруського кордону, а з весни минулого року – на передовій.
Наш Герой був сапером. Кажуть, що це — одна з найважчих посад у війську. Саме сапери працюють попереду нашої піхоти, в тилу противника ставлять мінні загородження. Кожне таке завдання пов’язане з неймовірним ризиком.
Свій останній бій Роман прийняв 15 січня поблизу села Діброва, що на Луганщині.
Усі, хто його знав, кажуть, що це була проста, добра, щира людина. Був душею компанії, міг розвеселити усіх, хто був поруч. Дуже любив природу, збирати гриби в лісі. Обожнював риболовлю. Звичайний хлопець, якому ще жити і жити.
«Пригадую вечір 15 січня. На сторінці 100-ї бригади у Фейсбук я прочитав про бій в Серебрянському лісі. Вони писали, що ворог готувався до наступу. І коли ворожі штурмовики пішли на позиції наших хлопців, то отримали гідну відсіч. Я пам’ятаю, як пишався, що ми маємо таких захисників. Тоді я подумав про те, що і серед них були втрати. На жаль, наступного дня прийшло сповіщення, що у цьому бою загинув Роман Грушевінчук.
Висловлюю щирі співчуття родині Героя, усім, хто його знав, любив і чекав з війни», – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Побратими розповідають, що Роман був хорошим, надійним, відважним воїном. Декілька місяців тому його нагородили відзнакою «Знак доблесті» командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман».
Класний керівник Алла Ткачук пригадує, що її учень був веселим, завжди радісним та мріяв про щасливе майбутнє. До кінця виконав свій обов’язок громадянина України – став на захист Батьківщини.
За словами військового капелана Дмитра Калинюка, Роман навчив його захищати та любити: «Дякую тобі, побратиме, за подвиг. Дякую мамі за достойного сина. Слава і шана Герою».
Війна забирає найкращих, але наша пам’ять про них буде жити вічно!
Поховали Романа Грушевінчука на Алеї Героїв міського кладовища.
