Нещодавно директорка ліцею імені Олени Пчілки Олена Вальчук разом з лідерами шкіл, членами Асоціації Відроджених гімназій України познайомилась з роботою своїх колег у Швейцарії. Побувала у закладах освіти, де навчаються українські діти. Своїми спостереженнями, враженнями вона ділиться у дописі.
Освітянська подорож розпочалась у Цюриху із зустрічі з неймовірними жінками — Тамарою Кондрашовою, директоркою Мелітопольського ліцею, пані Оленою, яка викладає в суботній школі «Крила» та пані Марією, директоркою української школи «Мрія», що знайшли тимчасовий прихисток за кордоном.
Керівники швейцарських закладів освіти, в яких навчаються діти з нашої країни, відзначають їх належну підготовку та працелюбність.
Ми побували в двох школах Швейцарії, одна з них – середня школа в Бадені, неподалік Цюриха. У ній навчається 1050 дітей, працює 130 вчителів. Усі предмети до 9 класу – для здобуття практичних навичок, які так необхідні у повсякденному житті. До прикладу: діти мають 4 уроки кулінарії раз на 2 тижні, на яких вони вчаться готувати здорову їжу; по 2 години на тиждень працюють в майстернях, виготовляють вироби з металу, дерева або текстилю; мають 3 години спорту і творчості.
Уже із 6 класу учні часто ходять на екскурсії на швейцарські підприємства, спостерігають, як працює виробництво, мають нагоду спробувати себе і зрозуміти, що їм цікаво або навпаки.
Після закінчення середньої школи, тобто 9 класу, діти можуть обрати навчання, що поєднує лекції та практику. Фактично, дев’ятикласники, оцінюючи свої можливості та бажання, йдуть до отримання реальної технічної професії, а ті, хто націлено обирають здобувати вищу освіту, продовжують навчатись в спеціальній середній школі або гімназії, яка готує їх до вступу в університет.
Книг та зошитів у школі майже немає, у кожної дитини – індивідуальний планшет. Найвища оцінка – 6 балів. Вчитель оцінює лише вагомі роботи учнів.
У Веттінгені, неподалік Бадена, ми відвідали старшу школу-гімназію, яка є багатопрофільною. Заклад розташований на території колишнього монастиря, має багато локацій, які межують з бізнесом і муніципалітетом. У дизайні приміщень вдало поєднали старовину і сучасність, як і в освіті. Сподобалась бібліотека для вчителів, де є все необхідне для роботи: папір, копіювальна техніка, різаки, навчальні матеріали, посібники, книжки, мультимедіа, все відцифроване.
У Женеві нас зустріла пані Наталія, вчителька української недільної школи. Спершу ми відвідали два провідні навчальні заклади: Коледж Кельвіна – один із найстаріших у Женеві, заснований ще в XVI столітті, де навчався сам Жан-Жак Руссо. А також — коледж Вольтера, що носить ім’я великого філософа і письменника, який провів тут частину свого життя.
На запрошення директорки пані Лесі Старунчак побували в українській школі, поспілкуватись з учнями і вчителями, передали літературу, сувеніри, українські солодощі. Женева залишила незабутні враження в наших серцях, а ще — гордість за наших українських дітей, які сказали, що обов’язково повернуться в Україну.
У Базелі учасники освітнього туру мали чудову нагоду відвідати українську школу “Барвінок”, яка є важливим культурно-освітнім осередком для української діаспори в Швейцарії. Заклад був створений з метою збереження національної ідентичності, рідної мови та культури серед молодих українців, які проживають за кордоном. Учні школи активно долучаються до різноманітних культурних заходів, вивчають українські традиції та беруть участь у патріотичних акціях.
З початком повномасштабного вторгнення кількість українських недільних шкіл за кордоном стрімко зросла. Історія становлення, навчальний план, забезпечення, умови існування у всіх майже однакові. Організували їх небайдужі українці. Вивчають наші діти мову і літературу, історію України, географію, в якості додаткового компоненту — культуру і народознавство. У Швейцарії ці предмети вносять в загальний атестат про освіту.
Поїздка закінчилась, але робота над вдосконаленням системи освіти нашої країни триває, а перед нами багато викликів та змін, проте ми впевнені — освіта України, як і наші викладачі – одні з найкращих.
