Скорботний і дуже важкий день. Сотні людей прийшло попрощатись з Андрієм Карацаєм, одним з трьох Героїв, наших земляків, у яких війна забрала життя в один день – 2 лютого.
Андрій – ровесник української незалежності. Народився 28 серпня 1991 року у Ковелі. Навчався в НВК №13. Фаворитом серед предметів для нього була географія. А ще він захоплювався танцями, займався у чудовому колективі «Барвінок».
У Ковельському промислово-економічному коледжі отримав спеціальність «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Згодом вступив до Луцького національного технічного університету.
Пройшов строкову службу, восени 2013 демобілізувався. Незадовго почався Євромайдан, який переріс в Революцію Гідності. Потому Україна отримала новий виклик – російську агресію. У 2014-2015 роках ковельчанин стояв на захисті своєї країни.
Далі повернувся до мирного життя. Допомагав батькові у сімейному бізнесі. Займався перевезеннями, логістикою. Шукав себе у різних сферах, був людиною волі, сучасного світу та нових поглядів. Постійно перебував у русі, активний, ніколи не зупинявся. Деякий час працював водієм-далекобійником у Європі, але бачив свою подальшу долю на рідній землі. У перші дні повномасштабної війни приїхав в Україну.
Добровільно вступив до підрозділу тероборони, став бійцем нашої «сталевої сотки». Пройшов зі своїми побратимами найгарячіші точки. Дивом тричі залишався живим, коли дрони потрапляли в авто, в якому він перебував.
Разом з сином воювали і батьки: мама Валентина Володимирівна, тато Віктор Андрійович. І не лише думками, вони були постійно на передовій, допомагали, підтримували. Самотужки купили для підрозділу автомобіль, систему РЕБ.
У січні нинішнього року воїн мав відпустку. Це були особливі дні для сім’ї: спілкування, плани на майбутнє. Андрій мріяв одружитися зі своєю коханою Марією.
Але уже через два тижні у його родину прийшло страшне горе. Батьки втратили єдиного сина, свою надію і опору. Неможливо осягнути, зрозуміти.
Солдат, водій 2-го мінометного взводу 1-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону в\ч А 7028 Андрій Карацай загинув 2 лютого внаслідок авіаудару в районі населеного пункту Торецьк Донецької області
«Воїн, сміливець, захисник. Він боровся за майбутнє своєї країни, свого міста, своєї родини. Ковельчанин загинув за свободу, незалежність, ті цінності, за які уже понад 10 років воюють та віддають свої життя найкращі дочки та сини України. Низький уклін і світла пам’ять», – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Андрію Карацаю назавжди – 33.
Поховали захисника з усіма військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища.
Спочивай з миром, воїне. Вічна тобі пам’ять та слава!
