Автор: Семерей Руслана Віталіївна

Напередодні Дня вчителя у Ковелі вже вшосте проходить конкурс «Успішний педагог», мета якого — відзначити найкращих представників освітянської спільноти.

У першому турі учасники представили свої здобутки у закладах, де працюють, аби отримати перепустку в наступний загальноміський  етап. Це – презентація матеріалів та живе спілкування з комісією.

Її очолює заступниця міського голови Наталія Маленицька. До складу входять депутати міської ради та представники Центру професійного розвитку педагогічних працівників.

Цьогоріч у конкурсі беруть участь 14 педагогів: 5 — із закладів загальної середньої освіти, 7 — дошкільної та 2 — позашкільної.

Вони продемонстрували надзвичайно потужну роботу, ґрунтовно відповідали на питання комісії та підтвердили високий професійний рівень ковельської освіти.

Це — талановиті, сучасні педагоги, які володіють новітніми практиками, запроваджують власні методики та є справжніми наставниками для дітей.

«Надзвичайно цікаво було поспілкуватися з нашими освітянами. Конкурс корисний не лише для його учасників, а й для комісії — він допомагає глибше зрозуміти професію, сучасні виклики та можливості учителя. Ми побачили лідерів, які тримають високу планку у своїх колективах і прагнуть постійного розвитку. Дякую усім учасникам за їхню працю та відданість», – резюмувала Наталія Маленицька.

Імена лауреатів премії «Успішний педагог-2025» оголосять на урочистостях до Дня працівників освіти.

Учора у Ковелі укладено інвестиційний договір на реалізацію масштабного проєкту — «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з об’єктами торгово-розважальної, ринкової інфраструктури та зеленої зони з фізкультурно-спортивними майданчиками на вул. Героїв України».

Документ підписали:

міський голова Ігор Чайка — від імені виконавчого комітету, як організатора інвестиційного конкурсу;

начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Сергій Дудка — замовник будівництва;

директор ТОВ «Орбіта» Ірина Ярмолюк — інвестор.

Відповідно до умов договору, буде зведено два дев’ятиповерхові будинки на близько 454 квартири.

Особливо важливо, що 13,7 % площі передбачено для забезпечення житлом на умовах співфінансування: членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, родин зниклих безвісти військовослужбовців, учасників бойових дій, а також осіб з інвалідністю І–ІІІ групи внаслідок війни, які брали участь в АТО/ООС та у російсько-українській війні.

Завершити реалізацію проєкту ТОВ «Орбітабуд» має упродовж 33 місяців від дати підписання договору.

Місто отримає сучасний житловий комплекс із розвиненою інфраструктурою, а водночас надасть вагому підтримку для ветеранів та родин полеглих Героїв у вирішенні житлового питання.

Сьогодні наша громада попрощалась з Ігорем Петровичем Гембицьким — старшим оператором розвідувальної роти військової частини А4667 (42-ї окремої механізованої бригади).

Народився Ігор Гембицький 9 червня 1981 року в селі Хочин Рівненської області. Закінчив місцеву школу й змалку мріяв стати військовим. У 18 років був призваний до армії, після чого підписав контракт. Сім років служив у підрозділі радіорозвідки на Вінниччині.

У 2002 році там, на Поділлі, зустрів свою майбутню дружину Оксану. Через рік молоді люди побралися. У їхній родині народилися дві донечки — Ангеліна та Інна. У 2007 році Ігоря перевели до військової частини, яка дислокувалася в Ковелі. Тож він із сім’єю переїхав у наше місто.

Вимогливий і строгий у військовій справі, вдома був ніжним і турботливим татом, який учив дітей щирості, доброти й любові до родини та України. Доньки були його найбільшою гордістю, яких він називав «татовими принцесами». Молодша Інна нині навчається у 9 класі, а старша Ангеліна обрала батькову дорогу — служить у Збройних силах і боронить країну на Покровському напрямку.

З початком АТО Ігор Гембицький неодноразово виконував бойові завдання на сході України. Повномасштабна війна застала його на білоруському кордоні. У листопаді 2024 року він розпочав службу у бойовому підрозділі 42-ї окремої механізованої бригади та воював на Харківщині.

Важкі роки служби й бойові навантаження серйозно підірвали здоров’я захисника. 1 серпня 2025 року Ігор опинився у Харківському госпіталі. Попри тривалу боротьбу лікарів у Харкові та Києві, врятувати його не вдалося. 21 вересня 2025 року Ігор Гембицький помер. Йому було лише 44 роки.

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди, зокрема, сказав:

«Сьогодні ми зібрались на цій площі, щоб віддати шану воїну, патріоту, людині, для якої Ковель, де він прожив майже два десятиліття, став рідним домом, а служба Україні була сенсом і покликом серця. Ми дякуємо Ігорю Гембицькому за мужність, самовідданість, захист Батьківщини та кожного з нас».

Від усієї громади він висловив щирі співчуття батькам, дружині Оксані, донькам Ангеліні та Інні, брату Олександру, усім, хто знав і шанував Ігоря.

Своїм життям Ігор Гембицький довів, що любов до України і до сім’ї були для нього найвищими цінностями, за які він і боровся.

Поховають Героя на його малій батьківщині — у селі Хочин на Рівненщині.

Світла і вічна пам’ять!

Сміх, жарти й доброзичливі підколювання — саме так починається звичайне тренування у клубі «Сталевий Легіон». Та варто взяти кулю до рук — і все змінюється: з’являється зосередженість, азарт і спортивний запал.

Ковельські ветерани лише за пів року вибороли понад 30 трофеїв у змаганнях з петанку. І назва їхньої команди дуже промовиста — «Сталевий Легіон». Тут справді зібралися люди зі «сталевим» характером, які вміють перемагати, тримати себе у формі й залишатися лідерами.

Сьогодні до клубу входить 17 учасників. До цієї чоловічої спільноти приєднуються й жінки. Анастасія Канонік вже кілька місяців опановує петанк і запевняє, що не збирається зупинятися.

Команда тренується тричі на тиждень, а перед змаганнями — щодня. І це не просто спорт. Це простір, де кожен відчуває підтримку, знаходить друзів, сили та натхнення.

На одному з тренувань побував міський голова Ігор Чайка. Він не лише спробував себе у грі, а й поспілкувався з командою та президентом клубу Андрієм Шимком. Обговорювали важливе: розширення та оновлення майданчика, пошук більшого приміщення для зимових занять, а також питання транспорту. Щодо останнього — рішення вже практично є, адже Ковель очікує мікроавтобус із пандусом у рамках проєкту GIZ за підтримки уряду Німеччини.

«У нас більше, ніж команда. Ми стали родиною. Ти приходиш сюди й справді відпочиваєш: тренуєшся, спілкуєшся, знаходиш підтримку», — розповідає президент клубу.

За його словами, петанку тут навчалися самостійно, брали уроки у фахівців, набиралися досвіду на змаганнях.

«Петанк — це інтелектуальна гра, де важливі сила кидка, траєкторія, точність і тактика. Тут завжди є простір для росту».

У планах «Сталевого Легіону» — відкриття секції зі стрільби з лука. Обладнання для цього вже придбано коштом міського бюджету.

Клуб часто запрошують ділитися досвідом організації подібних спортивних осередків, адже ковельчани створили взірець справжньої спільноти. У цьому їм активно допомагає міська рада.

Нещодавно команда тріумфувала у Львові, де здобула чимало нагород, а також привезла для мера Ігоря Чайки подяку від Всеукраїнської ветеранської ліги з петанку за сприяння й допомогу у розвитку адаптивного спорту.

«Коли все починалося, важко було уявити, що це виросте до таких масштабів. Кількість ваших нагород вражає. Дякую, що завдяки вам слово “Ковель” звучить так часто. Ви доводите: тут живуть незламні люди, які віддали здоров’я за країну, але не втратили жаги до життя. Своїм прикладом ви показуєте, як триматися у цей непростий час», – отримуючи нагороду, наголосив міський голова.

А у «Сталевому Легіоні» зазначають, що клуб відкритий для всіх ветеранів, які бажають стати його частиною й розвиватися у спорті.