Автор: Семерей Руслана Віталіївна

У Ковелі напередодні Дня медичного працівника відбулося нагородження представників галузі охорони здоров’я. Відзначили тих, хто щодня стоїть на варті людського життя — рятує, лікує, підтримує, вселяє надію.

Колективи Ковельського МТМО та Центру первинної медико-санітарної допомоги привітали міський голова Ігор Чайка, його заступниця Наталія Маленицька, начальниця Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен, заступник голови районної ради Андрій Броїло та генеральний директор МТМО Валентин Вітер.

Громада має ким пишатися. Завдяки високому професіоналізму, цілеспрямованості та щоденній копіткій праці медичного персоналу Ковельське МТМО нині — серед лідерів системи охорони здоров’я України.

Попри всі виклики, міська влада продовжує інвестувати в медичну сферу: закуповує сучасне обладнання, ремонтує приміщення, покращує умови для пацієнтів та працівників.

— Робота медика — це щоденне випробування на міцність, витримку і людяність. Це одна з найбільш пошанованих професій у суспільстві. Вона вимагає не лише знань, а й великої душі, співчуття, терпіння. Особливо в умовах війни, коли до фізичної втоми додається емоційне навантаження. Дякую кожному з вас за відданість справі, за те, що допомагаєте людям у найважчі моменти, — звернувся до присутніх міський голова Ігор Чайка.

Очільник громади вручив Подяки та сертифікати на грошову винагороду представникам Ковельського МТМО та Центру ПМСД — за вагомий внесок у розвиток медичної галузі, високий професіоналізм, досягнення та турботу про пацієнтів. Відзнаки отримали:

Олег Лисик — завідувач (лікар загальної практики — сімейний лікар) Міської амбулаторії №2 Ковельського ЦПМСД;

Світлана Самойленко — сестра медична загальної практики сімейної медицини Міської амбулаторії №1 Ковельського ЦПМСД;

Наталія Аршулік — статистик медичного інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики Центральної районної лікарні;

Тетяна Гоц — сестра медична кабінету «Довіри» поліклініки Центральної районної лікарні Ковельського МТМО;

Ірина Коваль — економіст 1-ї категорії планово-економічного відділу Ковельського МТМО;

Василь Кошелюк — лікар-педіатр стаціонарного педіатричного відділення Центральної районної лікарні Ковельського МТМО;

Валерій Куявович — лікар-хірург хірургічного відділення Центральної районної лікарні Ковельського МТМО;

Юлія Підбільська — старша акушерка стаціонару відділення патології вагітних пологового будинку Ковельського МТМО.

У Ковелі стало доброю традицією нагороджувати найуспішніших випускників. Цього разу на початку 66-ї сесії  міський голова Ігор Чайка вручив сертифікат на 15 000 гривень Вікторії Смаль — учениці ліцею №13, яка єдина в громаді отримала найвищі 600 балів на основній сесії Національного мультипредметного тесту.

Вікторія склала іспит на максимум із трьох предметів — української мови, математики та історії України. А ще — отримала 194 бали з фізики.

— Такі діти, як Вікторія, — це золотий фонд нашої нації. Пишаємось і віримо, що саме вони відбудовуватимуть Україну після перемоги. Нехай це досягнення стане надійним стартом у дорослому житті. Бажаю сил, здоров’я й нових звершень, — сказав  Ігор Чайка.

Успіх Вікторії — результат системної, наполегливої роботи упродовж усіх одинадцяти років навчання. Вона — неодноразова переможниця Всеукраїнських олімпіад і стипендіатка Президента України.

Попереду — новий етап. Вікторія планує вступити до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського за напрямом «Кібербезпека та захист інформації».

Хочеться вірити, що наші діти зможуть реалізовувати свої світлі мрії у мирі, спокої та з надією на майбутнє.

У Ковелі побував представник 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого — старший технік другої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем Олександр Бабаць.

Під час зустрічі з міським головою Ігорем Чайкою військовий передав спеціальну відзнаку командира бригади — як щиру подяку громаді за системну допомогу українським захисникам. Олександр наголосив: Ковель — одне з тих міст, яке від початку повномасштабної війни послідовно підтримує їхній підрозділ, забезпечуючи необхідним обладнанням і технікою.

Також він  вручив дуже цінний   подарунок — прапор підрозділу.

За словами міського голови, така оцінка роботи ковельчан — це не лише приємна відзнака, а й глибока відповідальність.

— Для Ковельської громади — це честь і обов’язок: підтримувати наших воїнів. Тих, хто щодня ризикує життям заради нашого миру, безпеки, заради нашого майбутнього. Допомога військовим — це наш безумовний пріоритет. І ми будемо й надалі продовжувати цю справу, — наголосив Ігор Чайка.

Князівська бригада — серед тих військових формувань, які громада підтримує на постійній основі. Лише з початку цього року на потреби підрозділу було передано обладнання на понад 3 мільйони гривень, а з 2022 року — загальна сума допомоги склала 11 мільйонів 183 тисячі гривень.

Ми пишаємося нашими воїнами і вдячні кожному, хто наближає Перемогу.

Слава Силам оборони України!

Сьогодні відбулась шістдесят шоста сесія міської ради. На початку засідання голова територіальної виборчої комісії Олександра Кузьмич оголосила про реєстрацію депутатом Ковельської міської ради Рибака Володимира Анатолійовича, кандидата від Волинської обласної організації Політичної партії “Європейська солідарність”. Нагадаємо, він прийшов у депутатський корпус замість Тетяни Дружинович, яка достроково припинила повноваження.

У ході роботи депутати розглянули понад 80 питань. Зокрема, ухвалили  зміни до бюджету громади. Серед головних рішень — виділення 2 мільйонів гривень на потреби військових частин та підрозділів Державної прикордонної служби України.

Кошти підуть на придбання обладнання, технічних засобів, розвідку та БпЛА. Це — черговий крок у системній підтримці захисників, які стоять на варті безпеки громади й держави.

Загалом з початку року на підтримку Сил оборони  спрямовано понад 45 млн грн.

Крім того, за рішенням сесії додаткове фінансування отримали заклади освіти, охорони здоров’я, виділили кошти на інфраструктурні об’єкти.

Крім того, 2 мільйони гривень передбачено на придбання медичного обладнання для інсультного центру у центральній районній лікарні, майже 1,6 млн — на укриття та ремонти в трьох закладах професійної освіти.

Загальна сума перерозподілу в межах бюджету склала понад 6,9 мільйона гривень.

Депутати підтримали внесення змін до  діючих програм громади:

• соціальної підтримки сімей загиблих, поранених, учасників АТО/ООС та захисників України;
• розвитку місцевого самоврядування;
• захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
• фінансової підтримки Ковельського МТМО та Ковельського Центру ПМСД;
• розвитку житлово-комунального господарства громади.

Обранці громади дали згоду на розроблення Муніципального енергетичного плану Ковельської територіальної громади на період до 2030 року та приєднання Ковельської міської ради до системи управління якістю та сертифікації Європейська енергетична відзнака. Затверджено план трансформації мережі закладів загальної середньої освіти Ковельської територіальної громади на 2025-2027 роки.

Розглянули низку питань, що стосуються містобудівної документації та регулювання земельних відносин, надання  згоди на безоплатну передачу майна.

Страшне горе знову зібрало ковельчан на площі Героїв Майдану. Громада прийшла, аби віддати останню шану двом мужнім Захисникам — Ігорю Ляшку та Олексію Кравчуку. Двоє різних людей, дві різні долі, об’єднані великою любов’ю до своєї країни. Їхні молоді життя обірвала війна, яка триває на нашій землі вже 1247 днів…

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди розповів про кожного з Героїв, висловив глибокі співчуття рідним і закликав берегти пам’ять про кожного з них.

Ігор Ляшко народився 1 січня 1994 року в Ковелі. Його дитинство було сповнене випробувань — він рано залишився без батьківської турботи. Деякий час хлопця виховувала тітка.  Коли її не стало, Ігор опинився у Люблинецькій школі-інтернаті, де провів усі 11 класів.

Захоплювався спортом, зокрема футболом, активно брав участь у змаганнях. Після школи вступив на географічний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки, але з часом залишив навчання і почав працювати на будівництві.

Ще в дитинстві, в інтернаті, Ігор познайомився з Яною — дівчиною, яка, як і він, залишилася без опіки рідних. Доля звела їх знову вже у дорослому житті. Попри те, що шлюб вони не зареєстрували, стали справжньою родиною. У 2021 році в них народився син Єгор, який був найбільшою втіхою Ігоря.

У серпні 2024 року наш земляк був мобілізований до лав ЗСУ. Розпочались важкі фронтові реалії, непрості випробування… Тож не раз говорив Яні: «Молись за мене, бо не знаю, чи повернуся…». Востаннє вони говорили 16 жовтня 2024 року. Через кілька днів — 19 жовтня — під час виконання бойового завдання Ігор зник безвісти.

Дев’ять місяців рідні чекали бодай якоїсь звістки. На жаль, результати ДНК-експертизи принесли страшну правду: оператор відділення безпілотних наземних комплексів вогневої підтримки взводу в/ч А4862, солдат Ігор Ляшко загинув поблизу села Цукурине на Донеччині. Йому було лише 30 років…

Олексій Кравчук народився 16 квітня 1987 року у Ковелі. Навчався у школі №13, вищу освіту здобув у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному за спеціальністю «Фінанси». Там і зустрів свою майбутню дружину Тетяну.

Після вишу проходив строкову службу у військах зв’язку, а з 2010 по 2017 рік працював у Ковельському центрі зайнятості. Згодом — далекобійником. Часто був у роз’їздах, але кожну вільну хвилину присвячував родині.

У 2011 році Олексій і Тетяна одружилися. Виховували двох синів — Іллю і Тимофія. Діти були неймовірною  радістю та гордістю свого татуся. Разом вони грали у футбол і баскетбол, каталися на велосипедах, ходили на риболовлю. Звичайне родинне життя, сповнене приємних турбот та щасливих моментів. Олексій був чудовим татом, найкращим чоловіком для Тетяни, турботливим сином для батьків.

У березні 2023 року він добровільно став на захист своєї країни. Служив на передовій, пройшов шлях від солдата до старшого лейтенанта. Його життєве гасло — «Рабів до раю не пускають» — було не просто словами, а глибоким переконанням.

Справжній, вольовий, офіцер з великої літери, який показував приклад своїм підлеглим. За мужність і відвагу був нагороджений: відзнакою Міністра оборони України «Лицарський Хрест», медаллю «За поранення».

Поранення Олексій отримував неодноразово, мав контузії, у руці була металева пластина. Війна підірвала його здоров’я, але він тримався. Лише півтора тижня тому був у Ковелі — відвідав рідних та знову вирушив на фронт.

16 липня Олексію вручили ще одну нагороду — орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Цього ж дня він пішов на передові позиції. 18 липня, під час бою в районі населеного пункту Рижівка на Сумщині, старший лейтенант, командир стрілецького взводу стрілецької роти в/ч А7391 Олексій Кравчук отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 38 років…

В Олексія Кравчука залишилися дружина, двоє синів, батьки, сестра.

Двоє мужніх, сильних, світлих чоловіків. Двоє Героїв. Їхні імена назавжди залишаться в історії нашої громади й у серцях ковельчан.

Поховали воїнів на Алеї Героїв міського кладовища.

Вічна пам’ять!