Учора, 10 лютого, у народному домі «Просвіта» був аншлаг. Ковельчани прийшли на показ вистави “За двома зайцями” за мотивами комедійної п’єси українського драматурга Михайла Старицького.
Перед глядачем постали давно знані персонажі Проні Прокопівни, Голохвастова, Химки, Секлети Пилипівни та її доньки Галі. Завдяки майстерній грі акторів Українського сучасного театру глядачі отримали понад дві години сміху та позитивних емоцій.
Роль Секлети Лимарихи зіграла народна артистка України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Ольга Сумська. З акторкою нам вдалося поспілкуватися. Вона люб’язно поділилась своїми думками про виставу, сьогодення та свої гастрольні плани.
– Такі зустрічі рятують нас від того розпачу, який оселився в душі кожного українця. Ми вклоняємось глядачам, які сьогодні прийшли подивитись легендарну виставу. Раніше в ній грала наша улюблена, наша мила Руслана Писанка. Власне вистава жива і в пам’ять про неї – символ українського кіно і театру , мою неймовірну подругу. Коли лунає музика, коли вона у ролі Проні мала б виходити на сцену, не можу стримати сліз. Пам’ятаю, як неймовірно грала вона цю роль.
До слова, це пам’ятають і ковельчани, бо виставу «За двома зайцями» у нашому місті бачили і з Русланою Писанкою у головній ролі. Розповідають, що акторка тоді підкорила серця ковельської публіки.
– Ця вистава має жити. Я уже пізніше стала грати Секлету, якій намагалась додати власних творчих фарб. Чесно кажучи, про таку роль мріяла, – продовжує пані Ольга.
Наша розмова неодноразово переривалась, бо ковельчани піднімались на сцену, аби подякувати Ользі Сумській за неймовірний вечір, засипати її компліментами та зробити фото на згадку.
Учора глядачі помітили, що під час вистави було чимало сучасних ноток, імпровізації, звучали українські музичні твори.
– Виставі ген-ген скільки років. Ми її осучаснили. Глядачеві це подобається. І ми отримуємо колосальне задоволення Класика – її всі знають. А ми трішки імпровізуємо. Навіть пісні з дитинства використовую, втілюю дитячі спогади, унікальні барвисті речі, які оздобили виставу. І пісню Ірини Білик з її згоди ми взяли на фінал.
Давно зал «Просвіти» не збирав стільки людей. Хоча виставу через тривогу довелось змістити у часі, усі дочекались зустрічі з театралами.
– Коли повен зал, то актори заряджаються його енергією. І вистава йде зовсім інакше. Ковельська публіка просто блискуча. Були часто неочікувані оплески. Відчувається, що глядач скучив за таким жанром. Хочеться хоча б на деякий час відволіктися від страшних думок, від постійного стресу Театр відроджує. Театр єднає, – говорить акторка
Ольга В’ячеславівна розповідає, що з вересня їм вдалося відновити гастролі. У театрі вони відмовились від усього російського. Змінюють репертуар, готують нові постановки, з якими завітають і у наше місто.
– Ми маємо за честь виходити на сцену завдяки Збройним Силам України. Їздимо містами, де сьогодні можливо. Зараз плануємо поїхати у Харків, Дніпро, Запоріжжя, Херсон. Пригадую, як були в Луганську, Донецьку, Ялті, Сімферополі. Наші прекрасні українські міста. Дасть Бог – і там побуваємо. Все це повернеться завдяки нашим Ангелам, нашим Захисникам. Молімося за них, за наших Героїв.
