Автор: Семерей Руслана Віталіївна

14 жовтня – День захисників і захисниць України, 80-річчя створення УПА, Покрова Пресвятої Богородиці і День українського козацтва. Чотири свята – в один день. У країні, яка шанувала і продовжує – волю, незалежність, дух свободи, власний вибір. І вже вісім років виборює все це непомірно високою ціною. Зібравши докупи всю пам‘ять наших славних предків про гарт і герць.

Стоячи на молитві перед образом захисниці-Покрови. Проводжаючи в останню путь наших воїнів, наших Героїв! Підтримуючи сім’ї загиблих.
Та з усіх сил підтримуючи наші ЗСУ. Народ із армією, армія – з народом. На подив всьому світу.

Важкі дні. Але ми встоїмо. Російська навала впаде, бо за нами правда і священний обов‘язок захищати нашу Україну. Кожен на своєму місці!
З непохитною вірою в серці, що все буде Україна!

Тримаймо стрій!

Слава Україні!

Ігор Чайка, міський голова

Сьогодні у рамках безстрокової акції «Три дерева замість одного», яку запровадив міський голова Ігор Чайка, висадили платан крупнолистий та вербу цільнолисту “Хакуро-Нішикі” на березі Турії біля стадіону “Локомотив”.

Сорти будуть гарно поєднуватись у різні пори року, адже дерева мають цікаве різнокольорове забарвлення листя. Саджанці придбали за кошти бюджету громади. Локацію вибрали не випадково. Нова зелена зона стане гарним доповненням до нещодавно збудованого стадіону.

 

“Тиждень тому на День довкілля на цій території було наведено лад, а сьогодні тут уже росте 21 дерево. Навесні плануємо додати сюди червоних кленів. Разом робимо наше місто більш зеленим та затишним”, – зазначив Ігор Чайка, який також садив декоративні дерева разом зі своїми колегами та працівниками МЦ “Спорт для всіх”.

Нещодавно до міської влади надійшло звернення від Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні про забезпечення організації доїзду працівників та ліцеїстів до навчального закладу.

Сьогодні на засіданні виконкому прийнято рішення про внесення змін в схему руху автобусного маршруту загального користування №23 «Сільмаш – вул. Зарічна (через Вокзал)» (вих. 1, 2), що передбачає заїзд до ліцею.

З вокзалу до ліцею автобус буде відправлятись о 8.10 та 17.40.

Від ліцею — о 8.24 та 17.55.

Сьогодні на засіданні виконкому внесли доповнення до січневих рішень виконавчого комітету №4 «Про організацію харчування дітей у закладах загальної середньої освіти територіальної громади у 2022 році” та №5 «Про встановлення розміру плати для батьків за харчування дітей у закладах дошкільної освіти територіальної громади у 2022 році».

Відповідно безкоштовним харчування будуть забезпечені:

– діти військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань, створених відповідно до чинного законодавства України, співробітників правоохоронних органів, які беруть безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах виконання бойових завдань у період здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії;

– діти, чиї батьки зникли безвісти під час перебування в районах виконання бойових завдань на території України;

– діти, чиї батьки призвані на службу по мобілізації та чиї батьки є добровольцями добровольчого військового формування Ковельської міської територіальної громади.

Фото ілюстративне

Також з міського бюджету фінансуватимуть харчування дітей з інвалідністю, які навчаються у спеціальних класах ЗЗСО І-ІІІ ступенів №8.

Нагадаємо, що відповідно до січневого рішення виконкому також забезпечені безкоштовними сніданками (18 гривень в день на одну дитину) у школах Ковельської громади :

-діти, батьки яких загинули в зоні АТО (ООС);

-діти, батьки яких є учасниками АТО (ООС) при наявності довідки військової частини або при наявності посвідчення учасника бойових дій;
діти-сироти;

– діти, батьки яких загинули при виконанні службових обов’язків;

– діти, позбавлені батьківського піклування;

-учні 1-4 класів з малозабезпечених сімей;

-діти з особливими освітніми потребами, які мають інвалідність та навчаються в інклюзивних класах;

– діти, батьки яких постраждали під час участі у масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року, а також смерть яких пов’язана з участю у зазначених акціях;

– діти з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.

Крім того, виділено з міського бюджету – 8 гривень в день на одну дитину на харчування школярів 1–4 класів, решта – 10 гривень доплачують батьки.

Уперше в Україні Ковельським МТМО придбано високотехнологічну систему екстракорпорального життєзабезпечення (ECLS) «Rotaflow II» шведської компанії «Getinge», яка є лідером серед виробників сучасного медичного обладнання. Йдеться на сторінці Ковельського МТМО у Фейсбук.

Екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО) – це методика підтримки діяльності серця та легень у пацієнтів з серцевою та/чи дихальною недостатністю, в яких функція цих органів порушена досить тривалий час.

• EКMO є незамінною, коли звичайні методи лікування уже не працюють. Апарат штучно насичує кров киснем і видаляє вуглекислий газ.

• ЕКМО використовується для лікування зупинки серця, одночасно забезпечуючи кровообіг та оксигенацію. ЕКМО застосовують й для підтримки пацієнтів з гострою вірусною пневмонією, пов’язаної з COVID-19, у випадках, коли штучна вентиляція легень недостатня для підтримки рівня насичення крові киснем.

EКMO не виліковує хвороби серця та легень. Пацієнт живе завдяки цій системі, поки очікує на відновлення функцій органів чи на трансплантацію серця або легень.

«Система «Rotaflow II» вперше з’явилася на ринку медичного обладнання у 2021 році. Її застосування ставить надання медичної допомоги пацієнтам у Ковельському МТМО на якісно новий надсучасний рівень. Не зупиняємося на досягнутому. Працюємо заради порятунку людських життів, заради Перемоги», – зазначає Валентин Вітер, генеральний директор Ковельського МТМО.

У нашій громаді сьогодні дуже важкий день. Знову пронизує серце журна мелодія-реквієм «Гей, плине кача…». Непросто усвідомити, що молоде життя обірвала війна. Юрію Махнюку було лише 23.

Серед тих, хто прийшов попрощатися з Героєм-земляком, молодшим лейтенантом 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» – учні та вчителі зі школи №9, де він навчався, студенти й викладачі промислово-економічного коледжу, де Юрій здобував освіту, його друзі з Луцького національного технічного університету. У цьому виші наш Герой отримав спеціальність інженера. А у 2020 році став працівником міжнародної компанії Modern-Expo.

“Кажуть, що найтемніший ранок – перед світанком. Юра наблизив для нас його. Ми зобов’язані вистояти, тому що він залишив нам кредо свого життя: “Я не можу опускати руки”. Кожен з нас сьогодні на своєму місці має робити максимум задля того, щоб те, за що поклав життя Юрій, справдилось: Україна була успішною, демократичною, незалежною, європейською державою. Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг. Щирі співчуття батькам. Спасибі Вам за сина”, – звернувся до присутніх міський голова Ігор Чайка.

Коли слухаєш про життя хлопця, розумієш: це був гарний син для батьків, кращий учень для школи, чудовий друг, хороший партнер для колег по роботі, надійний побратим, надзвичайно прекрасна людина.

Перша вчителька Юрія пригадує, яким він був світлим і добрим. Вона принесла його фото з першого вересня, коли він маленьким прийшов до школи. Чи міг хтось тоді подумати, що першого вересня 2022 року ворог обірве всі його мрії і плани.

Всі ці дні до 10 жовтня рідні, друзі вірили і надіялись, що Юра буде жити, але мінно-вибухова травма виявилась смертельною.

“На передовій — сталеві люди зі сталевим характером. Таким був Юрій. Він був мужньою людиною, яка витримала усі випробування. Поки українці — єдині, об’єднані, жоден ворог нас не зламає”, – прозвучало з вуст побратима Юрія Махнюка.

А про те, яким був він другом, можна судити зі спогадів Вадима Колотюка: “Ще в школі Юра відрізнявся від інших своєю добротою та скромністю. Завжди був людяним та захищав інших.

Дружили ми з ним 15 років. За цей час я зрозумів, якими мають бути друзі, справжні друзі, до яких ти зателефонуєш – і тебе раді чути завжди! Юра ніколи не відмовляв у допомозі, навіть тоді, коли б йому це принесло шкоду. Він реальне втілення пісні Кузьми Скрябіна «Добряк».

Завжди був старанним у навчанні, допомагав та шанував батьків, любив своїх друзів. Навіть на передовій Юра старався бути позитивним. Він заспокоював близьких, хоча йому самому це було потрібно.

Пам’ятаю його завжди усміхненим. Він любив життя і вмів жити. Він був душею компанії. Казав мені: «Вадімич, не парся, прорвемося». Здавалося б, така звичайна фраза, але з його вуст вона звучала як заспокійливе.

Кажуть, що мужики не плачуть, це правда. Та, коли втрачаєш таку людину, хочеться ридати та кричати у небо: «Юрчику, повернись, ми ще не закінчили тут, у нас стільки планів та ідей, ти ж обіцяв бути старшим другом мені на весіллі, ми ж хотіли стільки всього».

Ми хоронимо цвіт нації. Наскільки потужні і світлі люди ідуть від нас.

Спочивай з миром, наш воїне, Герою!

Вічна тобі пам’ять!