Автор: Семерей Руслана Віталіївна

Сьогодні, на 78-му році життя, перестало битися серце колишнього  Ковельського міського голови, депутата Ковельської міської ради п’ятого скликання Ярослава Івановича Шевчука.

Ярослав Іванович очолював Ковель у 2002–2006 роках. Це був непростий період становлення місцевого самоврядування. Попри численні виклики, місто продовжувало розвиватися, втілювалися важливі для громади проєкти. Саме за його каденції було створено парк імені Тараса Шевченка та встановлено пам’ятник Великому Кобзареві — місце, яке сьогодні є одним із символів Ковеля, осередком громадського життя, відпочинку та проведення міських заходів.

Народився Ярослав Іванович 25 травня 1949 року в селі Личини Камінь-Каширського району. З відзнакою закінчив Чернівецький державний медичний інститут. Працював лікарем в обласному санаторії «Лісова пісня», з 1977 по 1985 рік — заступником головного лікаря вузлової лікарні, з 1985 по 2000 рік — головним лікарем цього медичного закладу. У 2008–2009 роках очолював відділ охорони здоров’я Ковельської районної державної адміністрації, був головою громадської організації «Ковельська правозахисна група».

У пам’яті колег Ярослав Іванович назавжди залишиться мудрим керівником, порядною, щирою та хорошою людиною. Усі, кому довелося працювати поруч із ним, згадують, що з Ярославом Івановичем було легко й комфортно. Він умів вислухати, підтримати, цінував роботу кожного, довіряв людям, поважав їхню думку та створював атмосферу взаєморозуміння і взаємної поваги.

Ярослав Іванович безмежно любив Україну та рідний Ковель, щиро радів кожній позитивній зміні, що відбувалася у місті, і вболівав за його розвиток.

Нагороджений орденами «Архістратига Михаїла» (2003) та «Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня» (2008).

Надзвичайно боляче усвідомлювати, що такі люди відходять у вічність.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та всім, хто знав і поважав Ярослава Івановича.

Прощання  відбудеться 27 червня о 10:00 у соборі Святого Димитрія Солунського в Ковелі.

Поховають Ярослава Шевчука на кладовищі у Камені-Каширському поруч з могилами рідних.

Світла і вічна пам’ять.

Ковельська громада знову в скорботі. Сьогодні ми проводжаємо в останню земну дорогу Захисника України Олега Івановича Москалюка.

Війна змусила його родину залишити рідний дім у Запорізькій області та шукати прихистку на Волині. Саме Ковель став для Олега, його дружини та дітей новою домівкою, місцем, де вони почали життя спочатку, будували плани на майбутнє та мріяли про мир. Проте, коли Батьківщина потребувала захисту, він без вагань став до її оборони.

Олег Москалюк народився 7 вересня 1986 року в Запорізькій області. Закінчив школу, навчався у Дніпрорудненському металургійному коледжі.

У рідному селі Олег зустрів своє кохання — Тетяну. Після проходження строкової служби молоді люди створили сім’ю. У 2012 році у них народився син Нікіта, а у 2019-му — донька Ілона.

Понад 15 років Олег працював дорожньо-шляховим робітником на шахті Запорізького залізорудного комбінату. Разом із дружиною вони будували власне життя, виховували дітей, облаштовували сімейний затишок. Та війна перекреслила їхні плани.

Після окупації рідного міста родина була змушена покинути свій дім. Взявши лише одну валізу, вони виїхали на підконтрольну Україні територію. Ковель обрали невипадково — сюди Олег часто приїздив у дитинстві до рідних, а Волинь завжди залишалася для нього особливим місцем.

У Ковелі сім’я почала новий етап життя. Тетяна працювала ерготерапевтом у Ковельському МТМО, Олег — на пилорамі в Тойкуті. Син навчався у ліцеї №11, донька відвідувала дитячий садок.

1 липня 2024 року Олега мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у складі 157-ї окремої механізованої бригади на посаді стрільця-оператора бойової машини. Про службу говорив небагато, адже прагнув уберегти рідних від зайвих переживань.

Увечері 23 лютого 2025 року Олег востаннє зателефонував дружині. Попередив, що вирушає на бойове завдання, сказав найважливіші слова… Вже наступного дня родина отримала повідомлення: зник безвісти.

Понад рік рідні жили надією, що Олег перебуває у полоні й повернеться додому. У грудні минулого року Тетяна разом із дітьми отримала ключі від нової квартири у будинку, який у Ковелі спільно з європейськими партнерами збудували для внутрішньо переміщених осіб. На жаль, про цю радісну подію Олег уже не дізнався.

Експертиза ДНК підтвердила найстрашніше. Життя старшого стрільця-оператора 2-го механізованого батальйону військової частини А5006, старшого солдата Олега Москалюка обірвалося 24 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Зелене Поле Краматорського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття дружині Тетяні, сину Нікіті, доньці Ілоні, батькам, сестрі Ірині, бабусі, усім рідним і близьким Захисника.

Поховали Олега Москалюка на Алеї Героїв міського кладовища.

Світла пам’ять і слава воїну!

Цьогоріч Україна відзначає 30-річчя Конституції — Основного Закону, який закріпив засади державності, демократичні цінності, права і свободи громадян, визначивши правові основи розвитку незалежної України.

Конституція є не лише правовим фундаментом держави, а й відображенням прагнення українців жити у вільній та справедливій країні. Сьогодні, коли Україна мужньо боронить свою незалежність, положення Основного Закону набувають особливого значення.

У народному домі «Просвіта» відбувся урочистий захід, присвячений Дню Конституції. Він зібрав представників влади, військових, родини загиблих Героїв, громадськість.

На початку урочисто прозвучав Державний Гімн України — символ єдності та незламності нашого народу. Після цього присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх, хто віддав життя за свободу і територіальну цілісність України.

Зі святом ковельчан привітав перший заступник міського голови Тарас Яковлев, який наголосив на історичному значенні Конституції, її ролі у становленні незалежної держави та важливості збереження демократичних цінностей. Він подякував українським воїнам, які сьогодні зі зброєю в руках захищають право України на мирне майбутнє.

Святкову атмосферу заходу створили творчі колективи громади, які подарували глядачам яскраві музичні, хореографічні та вокальні номери, сповнені любові до рідної землі, поваги до історії та віри в Перемогу.

День Конституції нагадує кожному з нас про відповідальність за майбутнє держави, важливість дотримання законів, захисту прав людини та збереження тих цінностей, за які сьогодні бореться Україна.

З Днем Конституції!

Слава Україні! Героям слава!