Автор: Семерей Руслана Віталіївна

Минає 161 рік з часу перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі. Сьогодні міський голова Ігор Чайка, секретар міської ради Оксана Багнова принесли квіти до підніжжя монумента Великому Кобзареві.

Помер Тарас Шевченко у Санкт-Петербурзі, де його поховали на Смоленському кладовищі. Але його друзі і численні шанувальники творчості знали про “Заповіт” – “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій…”.

Після того, як 58 днів прах поета перебував у Петербурзі, його домовину було перевезено в Україну й 22 травня 1861 року перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Тарас Шевченко хотів залишитись на рідній землі, сподіваючись, що не тільки його душа, але й тіло буде нерозривно пов’язане з дорогою серцю Україною.

Також представники міської та районної влади поклали квіти до символічної могили Тараса Шевченка у селі Колодниця.

Рівно вісім років тому неподалік міста Волноваха Донецької області проросійські бойовики фактично розстріляли один із підрозділів сил АТО. Тоді загинуло 18 воїнів 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, ще 30 зазнали поранень. На той момент таких втрат за один бій українська армія ще не знала. Біля Волновахи обірвалось життя ковельчанина Олександра Артемука.

На Меморіал Слави, де встановлено стелу пам’яті на честь наших земляків – загиблих учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, прийшли представники міської та районної влади, рідні Героїв, військові побратими, молодь, духовенство, аби вшанувати пам’ять захисників України.

“Трагедія під Волновахою стала першим гучним відлунням, яке прийшло до нас на Волинь за тисячу кілометрів. Водночас, ми побачили звіряче обличчя ворога, з яким воюємо. Це — варвари, які прийшли на нашу землю, щоб знищити все живе, щоб влаштувати українцям новий геноцид у XXI столітті”, – звертаючись до присутніх, сказав міський голова Ігор Чайка.

Він продовжив: “Тоді, у 2014, Волинь не залишила Волноваху: збудувала там український храм, налагоджували зв’язки. І все це тепер зруйновано. Це те, що несе нам “рускій мір”. Саме тому ми чинимо такий опір. І у нас є те, чого немає в нашого ворога. У нас є пам’ять, яка приводить нас сюди. Ми шануємо наших Героїв. Це — запорука нашої Перемоги”.
Ковельчани хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих. Поминальну панахиду відслужили священники Православної Церкви України.

22 травня 2014 року – трагічна сторінка нашої новітньої історії. Це наш спільний біль, це величезна втрата для усіх волинян.

Битва за Україну триває.

Україна вистоїть і переможе!

Слава Україні!

* * *

Напередодні, у п’ятницю, пам’ять Олександра Артемука вшанували у його школі №2 м. Ковеля. На фасаді закладу, де він навчався, встановлено меморіальну дошку.

“Саме тоді, 22 травня 2014 року, у німий від болю і скорботи день, ми відчули, що війна прийшла в кожну українську родину”, – про це говорили присутні на заході.

Директор навчального закладу Сергій Дружинович закликав берегти пам’ять про Олександра, адже завдяки таким Героям Україна була, є і буде.

Сержант Олександр Іванович Артемук загинув 22 травня 2014 року. Йому було лише 36. Він один із тих, хто вважав захист своєї Вітчизни не просто обов’язком, а й справою честі. Саме так говорив він рідним, коли допомагав Майдану. Він не раз їздив у Київ, відвозив зібрані для майданівців гроші та речі.

У перші дні оголошення мобілізації Олександр пішов до військкомату. І вже незабаром отримав повістку.

Він був хорошою людиною, зразковим сім’янином, турботливим сином і братом, вірним другом. В Олександра залишилось двоє синів і донечка. Указом Президента України від 04.06.2015 року Олександр Артемук нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).

Міський голова Ігор Чайка привітав команди, які прибули з усієї Волині: ОДЮСШ (м. Луцьк), ДЮСШ ім. Олексія Зінкевича (м. Володимир), Камінь-Каширська ДЮСШ (м. Камінь-Каширський), КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича (м. Ковель); суддів, тренерів.

Також голову обласної ради, президента федерації волейболу Волині Григорія Недопада, голову військової адміністрації Юрія Погуляйка, нардепа В’ячеслава Рубльова та інших почесних гостей.

Змагання під патронатом  ГО Федерація волейболу Волинської області проходили в приміщенні КДЮСШ імені Євгена Кондратовича, яке ще донедавна було  центром допомоги для наших біженців.

Тут сьогодні військові дітям з тимчасово переміщених сімей, які прийшли на турнір,  вручили цукерки та рюкзаки.

«Радію, що потрошку Волинь вертається до спорту, попри всі виклики, зумовлені війною.

Ковель також завжди славився своїми спортивними здобутками в царині різних видів спорту. Шкода лише, що тепер спортивні зустрічі – не безтурботні. Ось і ми не змогли сьогодні розпочати вчасно змагання через повітряну тривогу.

З іншого боку – це гарна нагода не лише  зібрати благодійну допомогу,  але й продемонструвати силу молодого покоління українських

спортсменок.

Дякую за  сильну гру, дівчата!

Сьогодні  ви не лише продемонстрували свою майстерність,  але й сфокусували увагу на подальшій необхідності  підтримувати нашу армію, наших мужніх воїнів», – написав міський голова на своїй сторінці у Фейсбук.

Місця у фіналі розподілилися таким чином:

1-е місце виборола команда з Луцька, .2-е – за Камінь-Каширськом;

3-є – посіла команда Ковеля,  4-е – Володимира.

Але насправді сьогодні –  всі переможці!

Дякуємо за всі ці можливості нашим ЗСУ!

Слава Україні!

З першого дня війни Ковель підтримали наші закордонні друзі. Стали надходити дзвінки від мерів міст-партнерів, які запитували: яка потрібна допомога. Кожна розмова завершувалась відправленням благодійних вантажів. А ще вони взялись прихистити наших людей. Це той момент, коли довіра – не просто слова, а конкретні дії.

Уже 27 лютого перша група ковельчан поїхала у литовську Утену. Далі були – Ленчна, Легіоново, Бжег Дольний, Бабошево у Польщі. Теплий прийом організували німецькі міста Барзінгхаузен і Вальсроде.

Кожне місто відправляло автобус до наших найближчих сусідів у Хелм, де працівники їх міської ради організовували зустріч, короткий відпочинок. А далі – знову в дорогу.

Скільки добрих слів, скільки важливих фраз підтримки: ми з вами, ми віримо у вас, тримайтесь, Україна переможе.

На знак солідарності з нами жовто-блакитні прапори з’явились на муніципалітетах у Бжегу Дольному, Ленчні, Бабошево. Утена облаштувала сквер на честь українських Героїв. Доброчинні акції, збір коштів, сесії присвячували Україні і нашому Ковелю.

Як це було зворушливо, коли депутати міської ради німецького Барзінгхаузена левову частку свого засідання обговорювали, чим вони можуть нам допомогти. Хвилиною мовчання вони вшанували пам’ять захисників, які віддали життя за нашу незалежність. І зустріч вони завершували словами: Слава Україні!

Мер цього містечка Хеннінг Шуенгоф неодноразово спілкувався з міським головою Ігорем Чайкою. І у Ковель приїхали п’ять фур з важливими речами: спальні мішки, ковдри, одяг, предмети особистої гігієни, продукти харчування.

А як сильно вони підтримали наших рятувальників. Два пожежних автомобілі та чимало спорядження передали місцевій частині.

Згодом ще один такий автомобіль ми отримали від німецького міста Вальсроде. Крім того, звідти був надійшов багатотонний вантаж.

Про все це подбав голова благодійного товариства Міхаель Хааке, заручившись підтримкою бургоміста Гельми Шпьоринг. До слова, Міхаель планує найближчим часом приїхати у Ковель.

До перемоги України кожен долучається, як може. Мер Щучина Артур Кучинскі особисто доставляв на кордон замовлене Ковелем.

Мер Ленчни Лєшек Влодарскі у перші дні війни віддав генератор, який слугував їх міській раді. Згодом вони закупили для Ковеля ще один такий агрегат. Та й зібрано було чимало цим містом іншої допомоги.

У завантаженні бусів на Ковель бере участь бургомістр Бжега Дольного, завжди цікавиться ситуацією у місті, країні. Готель, який знаходиться у спортивному комплексі, віддали для потреб наших людей. У місцевій гімназії відкрили спеціальний клас для українських дітей.

Мер Утени Альвідас Катінас разом з депутатами проголосували за надання Ковелю коштів у сумі 48 тисяч євро.

За підтримки Президента Хелма Якуба Банашека постійно на гуманітарні пункти збору Ковеля їхали буси з продуктами, ліками та іншими необхідними речами.

А керівник Легіоново Роман Смогожевскі вирішив одразу допомогти нашому українському місту-партнеру Бучі. І вантаж з-під Варшави помандрував у напрямку української столиці.

Маленька польська гміна Бабошево, а як багато зроблено. Саме туди вуйт Богдан Пєтрушевскі запросив найбільше людей – майже 100 жінок і дітей ми відправили до них. Чимало допомоги теж надійшло від їх громади.

«Сьогодні – День Європи. Завдяки таким партнерам, які є у нас, ми відчуваємо себе частиною великої європейської родини. Україна переможе. І на цю величну подію ми запросимо друзів з усього світу, які у такий складний час стали міцним плечем для нас», – наголошує міський голова Ігор Чайка.

Клята війна обірвала життя ще одного нашого земляка. Сьогодні ковельчани попрощались з Дмитром Ягодою. Він загинув 15 травня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

У Свято-Благовіщенському соборі відбулась панахида за військовослужбовцем. Тоді жалобна процесія пройшла на площу Героїв Майдану.

«Знову сумна подія зібрала нас разом. Ми проводимо в останню путь нашого Героя. Дмитро з багатодітної родини. Також у Збройних силах України служить його брат, якому дозволили приїхати, і він сьогодні разом з нами. Спасибі батькові Вікторові Степановичу за таких синів. Глибоке співчуття всім рідним і близьким. Ми повинні зробити все, щоб ці жертви не були марними. Щоб Україна, за яку поклали життя наші хлопці, була такою, про яку вони мріяли”, – сказав міський голова Ігор Чайка.

Дмитру Ягоді нещодавно виповнилось 45 років. У Збройні сили України пішов добровольцем: мав хорошу підготовку, у минулому служив у спецназі. У нього залишився син Роман.

Вічна пам’ять Героєві!