Завтра ковельчани прощатимуться з загиблим Героєм Єгором Лобановим







У Ковель від наших друзів і партнерів з польських міст — Ленчна, Хелм, Бабошево прибув гуманітарний вантаж.
Це – генератори, медикаменти, аптечки, перев’язувальні матеріали, дезінфікуючі засоби, ковдри, продовольчі товари, ліхтарі, батарейки, каримати, одяг та багато іншого.
Багато речей уже передали безпосередньо у Ковельську територіальну оборону, військовослужбовцям, МТМО, внутрішньо переміщеним особам.
Найближчим часом ми чекаємо допомогу з інших наших міст.
Разом до перемоги! Слава Україні!







Сьогодні, 3 березня, ковельчани попрощалися зі своїм земляком, старшим лейтенантом Андрієм Решетіловим. Він загинув біля селища Городок, що на Житомирщині.
Чорні стрічки на наших жовто-блакитних прапорах, Державний Гімн. Сліз не стримує ніхто.

Андрієві було лише 26. На Житомирщині у нього залишилися дружина та маленька, півторарічна донечка, у Ковелі – батьки нашого Героя.
Міський голова Ігор Чайка у своїй промові сказав: “Сьогодні ворог нищить і шматує нашу країну. Залишає на її тілі глибокі рани, руйнує мирні українські міста. На це важко дивитися, у це страшно повірити. Ще страшніше, коли вбивають наших дітей тільки за те, що вони люблять свою землю і стали на її захист від людиноненависницької орди.

Священний обов’язок сина — захистити матір, воїна — захистити матір-Україну. І саме це зробив Андрій та сотні інших його побратимів. І тому на землі вони стають Героями та Ангелами на небі. Вклоняємось до землі батькам за такого сина”.
Андрія всі пам’ятають як дуже веселу, життєрадісну і надзвичайно добру людину.

“Хочу тобі подякувати за те, що ти віддав життя за нас, за те, щоб ми тут жили. Ти був хорошим другом, ти був хорошим хрещеним батьком, ти був хорошим воїном. Дякую тобі за все” — сказав його друг Денис Михалевич.











1-й день весни. І 6-ий день війни України з російськими окупантами. Чим жив наш Ковель сьогодні.
На площі біля палацу учнівської молоді понад 30 наших волонтерок розстелили маскувальну сітку. Її розмір 42на 8 метрів і плели її три дні. Дівчата заспівали гімн України — і знову за роботу. Їм потрібна основа — рибальська та волейбольна сітки та натуральні тканини темних кольорів. А от ковельська художниця Світлана Солодун, її подруги по цеху та діти взялися малювати патріотичні гасла, які невдовзі з’являться на наших блок-постах.
Щодня наше місто приймає людей, які втікають від війни з “гарячих” точок України. Вчора пізно ввечері на залізничному вокзалі зійшли майже 500 біженців. Ми надали їм необхідну медичну допомогу, харчування, забезпечили ночівлю. Після короткого відпочинку вони вирушили до Польщі.
Продовжуємо евакуювати від війни наших бабусь, мам та дітей: сьогодні ковельчани поїхали до наших польських партнерів з Бабошево, де їх гостинно зустрінуть наші друзі.
Вкотре дякую за допомогу всім нашим європейським містам-партнерам. Ось так, наприклад, сьогодні підтримали Ковель і Україну в німецькому Вальсроде.
За лічені години громади Ковельського району завантажили продуктами для киян два вагони — понад 20 тонн увійшло в багажний і ще 15 тонн помістилося в плацкартний вагон. Наша допомога вже вирушила залізницею до столиці. Також оперативно зібрали продукти для Ковельського МТМО.
Ще раз нагадую про волонтерську допомогу в рамках благодійного проєкту “Психологічна підтримка. Ковель” (телефони психологів можна знайти на сайті міської ради або в операторів “Гарячої лінії міського голови” )
І на завершення: ми відкрили рахунок, на який можна переказати кошти на підтримку територіальної оборони, нашого міста та громади.
Слава нашій армії. Слава Україні!


