Автор: Семерей Руслана Віталіївна

Попри війну,  втрати і біль, українці продовжують жити, кохати, створювати сім’ї та вірити у краще майбутнє. Саме про це розповідає мандрівна мобільна фотовиставка «Відвага нації» (Courage of a Nation), яку нині можна оглянути у «Мистецьких вагонах» на залізничному вокзалі Ковеля.

Це – погляд на Україну крізь об’єктив відомого американського фотографа, філантропа та бізнесмена Говарда Баффета — з моменту повномасштабного вторгнення.

Протягом 160 днів, з квітня 2022 по грудень 2024 року, Баффет побував у багатьох регіонах України, зокрема 63 дні — вздовж лінії фронту.

Це дуже сильна емоційна експозиція. Вона змушує задуматись, переосмислити власні цінності, відчути гордість і вдячність — за мужність, любов і силу нашого народу. Кожен кадр — це не просто фото, а історія, яка болить, надихає і дає віру.

На одному із знімків –  молода жінка у весільній сукні біля зруйнованої школи у Харкові. Це своєрідна заява про те, що українці не відмовились від майбутнього, вони його будують вже і сьогодні. Інша світлина розповідає про музичний гурт «Надлюди», створений ветеранами, які втратили кінцівки на війні, але вже втретє склад гурту змінюється, адже його учасники повертаються до армії.  Ще один зворушливий кадр — прощання на вокзалі у Краматорську: потяг, обійми і безмежна віра у повернення. Скільки таких прощань і зустрічей було на наших вокзалах.

Організатори зазначають: цей проєкт покликаний торкнутися кожного серця, нагадати, що ми єдині, підтримуємо одне одного і продовжуємо йти вперед. Це виставка, яку варто побачити кожному.

Після Ковеля мистецький потяг вирушить до Києва, аби розповісти історію української відваги столичній аудиторії.  А сьогодні, а також 15 та 16 жовтня він відкритий для ковельчан та гостей нашого міста з 10:00 до 18:00.

Довідково: «Мистецькі вагони» — унікальний мобільний простір, створений «Укрзалізницею» за підтримки Фонду Говарда Баффета. Ідея та кураторство належать фотожурналісту Мухаммеду Мухейсену.

З 2022 року Фонд Говарда Баффета інвестував в Україну понад 1 мільярд доларів — на розмінування, гуманітарну допомогу, протезування, підтримку дітей, сільське господарство, відновлення інфраструктури та проєкти, що розповідають правду про війну й зміцнюють українські громади.

Друг нашого міста, Почесний громадянин Ковеля Міхаель Хааке удостоєний ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина». Це вже друга така висока нагорода у його житті — першу він отримав у 2009 році.

Цього разу відзнаку вручено за самовіддану волонтерську діяльність, багаторічну підтримку України загалом і Ковеля зокрема. Під час церемонії у ратуші міста Вальсроде мер Гельма Шпьорінг наголосила:

«Якщо хтось і заслуговує на цю нагороду, то це, безумовно, Ви, адже Ви з великим серцем і безкорисливо присвячуєте себе іншим людям».

Міхаель Хааке отримував орден у традиційній українській вишиванці, у якій він був і торік, коли йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля».

Його ім’я нерозривно пов’язане з волонтерською допомогою для нашого міста. Протягом майже 30 років він займається благодійністю, а з 1999 року очолює Товариство «Допомога дітям Ковеля», завдяки якому понад 1350 дітей  побували у Німеччині на відпочинку.

Під час війни він особисто координував численні гуманітарні вантажі з продуктами, медикаментами, генераторами. За його сприяння наша громада отримала пожежні, а Ковельське МТМО — чотири спеціалізовані автомобілі. Один з них доправив у Ковель міський голова Ігор Чайка зі  своїм заступником Віктором Жигаревичем. 

За словами пана Хааке, така діяльність була б неможливою без підтримки дружини Пітри та близьких друзів.

«Поки маю сили й здоров’я, я продовжуватиму. Ці люди, місто й країна занадто важливі для мене», – сказав він.

Ігор Чайка у своєму листі привітав Міхаеля Хааке з високою відзнакою, зазначивши:

«Ви стали справжнім символом доброчинності, людяності й надійного партнерства. Ваша діяльність є прикладом для багатьох і заслуговує на найвищу повагу.

Особливо неоціненною стала Ваша допомога у час повномасштабного вторгнення. Завдяки Вам наша громада отримала значну підтримку, яка стала справжньою опорою в найскладніші моменти.

Нагородження орденом є не лише Вашим особистим досягненням, а й підтвердженням важливості тієї благородної справи, якій Ви присвятили своє життя».

Наша громада сьогодні прощалася з 42-річним Сергієм Панасюком. Його погляд і щира усмішка на світлині ніби розповідають, яким він був — добрим, відкритим, привітним. А скільки хороших спогадів він залишив по собі! Важко усвідомити, що цієї прекрасної людини більше немає серед нас. Тепер його ім’я вписано у скорботну книгу війни.

Сергій народився 15 січня 1983 року в Ковелі. Тут навчався до п’ятого класу у школі №6, згодом переїхав із мамою до Шацька. Закінчивши дев’ятий клас, повернувся до рідного міста й вступив до ПТУ №5, де його батько, Іван Сидорович, працював майстром. Сергій, за його прикладом, обрав фах різьбяра по дереву, однак заробляв, ремонтувавши автомобілі й працюючи на будівництві.

У Ковелі доля звела його з Марією. У 2010 році в їхній родині народився син Максим. Сергій був турботливим чоловіком і люблячим батьком. Особливо цінував час, проведений із рідними: разом вони часто відпочивали на природі, біля озер, а найбільше любили Світязь — місце, з яким були пов’язані найтепліші спогади дитинства.

Життя Сергія було наповнене сімейним теплом, любов’ю до близьких і справою, яка була йому до душі. Понад тринадцять останніх років Сергій працював водієм-далекобійником. Подорожі Європою, дороги, міста — усе це його надихало. Він мав чудову пам’ять і вміння орієнтуватися: здавалося, що всі карти Європи були в його голові.

З початком повномасштабної війни маршрути змінилися — тепер він возив важливі вантажі у східні й південні регіони України для наших захисників і мешканців прифронтових територій. Та водночас Сергій розумів: настане день, коли він сам стане до лав оборонців.

29 червня цього року його було мобілізовано. Після проходження навчання 30 серпня 2025 року Сергій прибув до військової частини А4862 і розпочав службу в 425-му окремому штурмовому полку «Скеля». Він потрапив на одну з найгарячіших ділянок фронту — туди, де земля здригається від вибухів, а ворог не шкодує ні сил, ні засобів, стираючи все з лиця землі.

6 жовтня 2025 року стрілець-санітар 2-го штурмового відділення 2-го штурмового батальйону військової частини А4862, солдат Сергій Панасюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області.

Він повернувся до рідного дому «на щиті». Сьогодні ковельчани, стоячи на колінах, дякували воїну за захист, мужність і відвагу.

«Висловлюю щирі співчуття дружині Марії, сину Максиму, мамі Надії Адамівні, батькові Івану Сидоровичу, брату Андрію, рідним, друзям, усім, хто берегтиме у спогадах Сергія, — сказав міський голова Ігор Чайка. — Його подвиг — це пам’ять, обов’язок і вдячність, яку неможливо виміряти словами».

На жаль, ми продовжуємо втрачати найкращих. На Алеї Героїв міського кладовища, де поховали Захисника, ще один синьо-жовтий стяг злетів над могилою — як символ жертовності, відданості та боротьби за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Світла і вічна пам’ять Герою!

Гішинський міст, підводні сади, волинський пейзаж, спогади про мирне літо, танок листя, морський краєвид — усе це можна побачити одразу в одному місці, на полотнах ковельських митців.

Виставку «Осінні роздуми» традиційно приурочили Дню художника, який в Україні відзначають у другу неділю жовтня.

У Галереї мистецтв представлено 70 творів 23 авторів різного віку й малярського досвіду. Ця експозиція — своєрідний щорічний звіт митців.

Радує, що вернісажі збирають щоразу більшу кількість учасників, а Ковель має потужну мистецьку спільноту. До цієї творчої еліти входять люди різних поколінь — обдарована молодь і досвідчені майстри, чиї роботи відзначаються впізнаваним стилем і відшліфованою майстерністю.

Під час відкриття з вітаннями до художників звернулася секретар міської ради Оксана Багнова, яка щиро подякувала їм за працю та вручила Подяки міського голови майстрам пензля.

«Пишаюсь, що у нашій громаді живуть і творять такі талановиті люди. Бажаю вам натхнення, любові до своєї справи, насолоджуватися життям і передавати цю любов на свої полотна», — зазначила вона.

Кожен художник — особистість. Його характер, темперамент і настрій відчутні на полотнах.  У когось це — спокій і ніжність акварельних відтінків, у когось — вибух пристрасті, динаміка кольору й світла.

Роботи вражають розмаїттям тем, жанрів і підходів. Усі вони гармонійно поєднуються, створюючи єдиний простір, сповнений свободи творчості, щирих почуттів і кольорового багатоголосся.

Запрошуємо на виставку «Осінні роздуми», яка діятиме у Галереї мистецтв упродовж місяця.

У важкі часи люди особливо  потребують поживи для розуму, серця й душі. Мистецтво дарує ці емоції, нагадує, що світ не втратив здатності бути прекрасним. Саме воно є джерелом внутрішньої сили, спокою й віри.

Зазирніть у цей світ фарб — можливо, саме там ви знайдете відлуння власних почуттів і думок.