Сьогодні Ковельська громада провела в останню земну дорогу захисника, Героя — Віктора Івановича Лєньо.
Він родом із Дніпропетровщини. Та нині у Ковелі живуть його мама і брат, які переїхали сюди у 2023 році. Саме тому родина прийняла рішення поховати захисника на Волині — у Ковелі.
Відспівали воїна у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці та провели до місця вічного спочинку з усіма військовими почестями.
Віктор народився 29 листопада 1990 року в селищі Межова Дніпропетровської області. Закінчив місцеву школу, після чого продовжив навчання в одному з училищ Дніпра, де здобув фах кухаря.
Коли був студентом, друзі дали Віктору жартівливе прізвисько «Борщ», адже саме він готував найсмачніший червоний борщ у всьому гуртожитку — за особливим бабусиним рецептом.
Після проходження строкової служби, яку ніс у Білій Церкві, Віктор працював охоронником в одному з магазинів мережі «АТБ», згодом продовжив трудову діяльність у Павлограді. Саме там він зустрів Наталію, з якою прожив у цивільному шлюбі 12 років.
Віктор дуже любив дітей, а вони — його. Від самого початку у нього склалися теплі стосунки із сином Наталії Микитою. Він прийняв його як рідного, став для нього другом, наставником і надійною опорою. Дбав про його виховання, підтримував у навчанні. Для Микити Віктор був не просто близькою людиною, а справжнім батьком, який завжди був поруч, допомагав, радив і піклувався.
У Павлограді Віктору вдалося здійснити давню мрію — саме там він почав працювати за фахом: був сушистом у місцевому кафе. Вкладав у свою справу душу, відповідальність та любов до кулінарії.
Завдяки гарним відгукам і рекомендаціям його запросили працювати в одному з відпочинкових комплексів у Буковелі. Саме там у вересні 2024 року чоловік отримав повістку.
Пройшовши навчання на Сумщині, служив сапером у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді.
Віктор був хорошим сином, мав дуже теплі стосунки з мамою Наталією Олександрівною. За її словами, він ніколи не жалівся на військові будні. Розповідав переважно про своїх побратимів, яких завжди намагався порадувати чимось смачним. Навіть на фронті не полишав своєї пристрасті до кулінарії. Саме через це отримав позивний — «Кухар».
5 січня 2025 року Віктор востаннє подзвонив рідним. Розуміючи, що невдовзі вирушить на бойове завдання, не хотів тривожити маму та Наталію, тому запевнив, що йде відпочивати. Слова «пізніше наберу» стали останніми…
Сапер 2 відділення інженерно-саперного взводу 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат Лєньо Віктор Іванович загинув 6 січня 2025 року поблизу населеного пункту Руське Порічне Суджанського району Курської області рф.
«Віктору було лише 34. На жаль, його життєвий шлях був надто коротким. Ми дякуємо йому за силу духу, мужність та жертовність заради України і кожного з нас», — сказав міський голова Ігор Чайка під час прощання у храмі.
Він усієї громади він висловив щирі співчуття мамі Наталії Олександрівні, дружині Наталії та сину Микиті, сину від першого шлюбу Кирилу, сестрі Олені з родиною, брату Олегу, усім, хто знав і любив загиблого захисника.
Поховали Віктора Лєньо на Алеї Героїв міського кладовища.
Вічна шана та слава Герою.
