Ковельське відділення Волинської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України” повідомляє, що з 10.00 год. 27 травня до 15.00 год. 28 травня буде тимчасово відсутнє газопостачання:
– вулиця Володимирська (буд. 140, 140а, 146, 148, 150, 150а);
– с. Городилець;
– с. Зелена;
– с. Воля Ковельська (вул. Зарічна).
Працівниками підприємства проводитимуться роботи з ремонту газопроводу високого тиску.
18 дітей віком від 9 до 16 років із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, стали учасниками пізнавально-спортивного заняття на природі.
Його для них організували служба у справах дітей спільно з громадською організацією «Волинський обласний центр національно-патріотичного виховання “Волинська Січ”».
Дітвора мала можливість активно та змістовно провести дозвілля, випробувати свої сили під час проходження смуги перешкод і лабіринтів, а також взяти участь у тактичному занятті з використанням обладнання для лазертагу.
На учасників чекали атмосфера підтримки, командної взаємодії та нових вражень, а ще — цікаве спілкування і заряд позитивної енергії напередодні літніх канікул.
Український ветеранський фонд Мінветеранів оголосив старт нової програми грантової підтримки. Конкурс «ВАРТО: бізнес з характером» покликаний допомогти ветеранам і ветеранкам реалізувати свій потенціал у цивільному житті через запуск та масштабування власних підприємницьких ініціатив. Програма реалізується у партнерстві з компанією Kernel.
Конкурс «ВАРТО: бізнес з характером» — це можливість для ветеранів і ветеранок отримати грант та втілити в життя власну бізнес-ідею. Сума гранту становитиме від 500 тис. до 1,5 млн гривень і буде залежати від обґрунтованого кошторису бізнес-проєкту.
Хто може взяти участь
Фізичні та юридичні особи, зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства як суб’єкти ветеранського підприємництва.
Конкурс відкритий для будь-яких галузей підприємництва, без обмежень за тематиками.
Як відбуватиметься відбір
Конкурсний відбір включає три ключові етапи:
технічний відбір: перевірка повноти пакету документів та відповідності аплікаційної заявки вимогам;
експертне оцінювання: аналіз заявок незалежними експертами;
захист проєктів: відкрита презентація проєктів перед експертами.
Заявки приймають до 18.00 год. 1 червня. Оголошення результатів конкурсу відбудеться 31 липня.
Щоб допомогти учасникам якісно підготувати аплікаційні заявки, Український ветеранський фонд проведе цикл онлайн-воркшопів.
Деталі та подання заявок: https://veteranfund.com.ua/contests/varto-biznes-z-kharakterom/
Електронна пошта для запитань: uvfprojects@veteranfund.mva.gov.ua (у темі листа обов’язково зазначайте: «Конкурс проєктів «ВАРТО: бізнес з характером» та номер вашої заявки).
Представники Волинської обласної Малої академії наук, Луцький національний технічний університет та Волинський національний університет імені Лесі Українки організували для учнів ліцею №1 справжнє свято науки та відкриттів — «Науковий пікнік», створивши неймовірний інтерактивний простір дослідів, експериментів і майстер-класів.
Це була чудова можливість побачити науку зовсім по-іншому — цікавою, доступною та захопливою, а також замислитися над вибором майбутньої професії.
Учні 7–11 класів, а особливо молодші школярі, які активно долучилися до події, мали змогу відчути себе справжніми дослідниками та винахідниками.
Ліцеїсти знайомилися з робототехнікою, брали участь у хімічних і фізичних експериментах, розв’язували логічні завдання та головоломки, практично взаємодіяли з дивовижним світом живої природи. І це лише частина активностей, які викликали щире захоплення у дітей та дорослих.
Особливо цінним стало живе спілкування учнів із викладачами, науковцями, фахівцями різних галузей і студентами волинських закладів вищої освіти. Саме такі зустрічі мотивують молодь пізнавати більше, досліджувати, експериментувати та впевнено рухатися до власних мрій.
Щиру подяку за всебічне сприяння, організаційну підтримку та постійну турботу про створення сучасного, безпечного й інноваційного освітнього простору для учнів висловлюємо начальнику управління освіти Віктору Бичковському та головному спеціалісту управління освіти Лариси Жаб’юк.
Особлива подяка — Волинській обласній Малій академії наук, зокрема Ларисі Мазурик, завідувачці методичного відділу ВОМАН, за системну підтримку талановитої молоді та активну співпрацю задля популяризації науки.
Разом ми доводимо, що сучасна освіта — це простір можливостей, де наука оживає через практику, а дитячі ідеї перетворюються на майбутні відкриття!
Ліцей№1
Наприкінці травня Україна вшановує пам’ять Симона Петлюри – 22 травня виповнюється 145 років від дня його народження, а 25 травня – 100 років з часу загибелі від рук московського агента.
Симон Петлюра є символом українського національно-визвольного руху.
Як очільник української держави, організатор українських збройних сил часів Української революції, Головний отаман військ і флоту УНР він здійснив винятковий внесок в українське державотворення початку XX століття та опір російській агресії періоду Української революції 1917-1921 років.
Саме у протистоянні із більшовицькою росією Симон Петлюра став для українства уособленням ідеї свободи, а для ворогів – бандитом, ім’ям якого назвали цілі покоління послідовників. Петлюрівці, як і мазепинці, і бандерівці, вселяли у росіян страх і ненависть, адже волелюбність, завзятість і незламність в українцях пробудили якраз такі потужні особистості, як Мазепа, Петлюра, Бандера.
У наукових виданнях, підручниках і словниках СРСР «петлюрівщина» визначалася як «контрреволюційний буржуазно-націоналістичний рух на Україні періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, очолюваний одним із ватажків дрібнобуржуазної націоналістичної партії українських соціал-демократів Петлюрою». Участь у «петлюрівщині», тобто в боротьбі за незалежну Україну, ще довго залишалася приводом для звинувачень в СРСР. Петлюрівців зображували винятково в негативних контекстах, їм надавали непривабливі епітети та неприємну зовнішність. Образ петлюрівців як шкідників, зрадників і противників нової совєтської влади швидко ввійшов у совєтський побут.
Упродовж життя Симон Петлюра боровся за українську незалежність не лише зброєю, а й словом: як журналіст, арткритик, редактор провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні. Навіть на еміграції лідер УНР продовжив видавничу справу – заснував журнали «Табор», «Тризуб», інші, які перетворювали слово на зброю в боротьбі за вільну Україну.
У 1921 році Симон Петлюра вимушено покинув терени України. Проте не відмовився від політичної боротьби за незалежність УНР. Совєтські ж спецслужби не полишали Петлюру в спокої, узяли собі за мету знеславити і зганьбити ім’я Симона Петлюри та його прихильників.
Вбивство Симона Петлюри справило неабияке враження на українську еміграцію. Член уряду УНР, дипломат Олександр Шульгин згадував, що подія об’єднала до того розрізнені кола української еміграції. Симон Петлюра своїм життям і своєю смертю засвідчив, що тільки в єдності українці здатні вистояти та перемогти.
Минуло 100 років від дня смерті Симона Петлюри, але він лишається символом боротьби за вільну Україну. На його честь в населених пунктах називають об’єкти топоніміки, зводять пам’ятники, пишуть мурали. А головне – пам’ять про Симона Петлюру увічнена в сучасному українському війську.
Вояки Армії УНР і сам Головний отаман носили на однострої нарукавний тризуб. Продовжуючи петлюрівські традиції, тризуб став частиною військової айдентики Сил оборони України. З 2017 року він став частиною однострою українських воїнів. 152-га окрема єгерська бригада здобула почесне найменування – імені Симона Петлюри. Військовослужбовці бригади захищають нашу країну на різних напрямках російсько-українського фронту.
Український інститут національної пам’яті до роковин вшанування пам’яті Симона Петлюри підготував інформаційні матеріали: Матеріали.
Цьогоріч завершення навчального року в Університеті ІІІ віку поєднали з відзначенням Дня вишиванки. Це була зустріч, наповнена теплим спілкуванням, спогадами та родинними історіями.
Директорка територіального центру Світлана Смітюх подякувала поважним студентам за активність, бажання навчатися, відкривати для себе нове та брати участь у житті Університету ІІІ віку. Вона також зауважила, що й під час канікул на слухачів чекатиме чимало активностей і приводів для спілкування
Працівники публічної бібліотеки презентували пізнавальну програму про історію української вишиванки, символіку орнаментів і традиції різних регіонів України. До цього додалися історії про родинні реліквії та вишиті речі, які зберігаються у сім’ях учасників заходу.
Сестри Леся та Галина Гарбаруки представили рушники та інші вироби своєї родини, а Галина Коновал показала скатертину, вишиту її свекрухою. Особливу увагу привернула й картина мами Юрія Дудіка, датована 1959 роком.
Красивим доповненням до програми стало виконання пісні «Два кольори» Віктором Оксенюком під акомпанемент Юрія Мержвинського.
Усі охочі також мали нагоду оглянути персональну виставку директорки публічної бібліотеки, майстрині Ольга Пірожик, де представлені авторські вишиті роботи та декоративні композиції. Гості із зацікавленням знайомилися з експозицією, спілкувалися та фотографувалися на згадку.
Зустріч стала гарною нагодою підбити підсумки навчального року, поспілкуватися у дружньому колі та ще раз згадати про цінність українських традицій, які об’єднують покоління.
Шановні мешканці громади!
Запрошуємо на інформаційну зустріч для всіх, хто хоче більше дізнатися про сімейні форми виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування. Відверте спілкування та відповіді на запитання про форми сімейного виховання, роль батьків-вихователів, підтримку держави та громади і живі історії тих, хто вже дарує родинне тепло дітям.
Для дітей учасників будуть організовані розважальні активності з аніматорами.
Заповнюйте форму реєстрації та долучайтеся: https://forms.gle/QvKVvqixTck1U8Ff6
Проєкт «Підтримка реформи Кращого догляду у Волинській області шляхом посилення соціальних послуг та системи догляду за дітьми» впроваджується Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Консорціумом партнерських організацій за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Швеції. В Консорціум входять: ГС “Українська мережа за права дитини”, МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна».
З 25 по 31 травня в Україні вдруге проходить Національний тиждень безбар’єрності. Ця масштабна подія спрямована на утвердження безбар’єрності як загального державного стандарту, що забезпечує рівні права та можливості для кожного громадянина.
Безбар’єрність — це не лише про архітектурну доступність. Це комплексний підхід до формування державної політики, що гарантує безперешкодний доступ до всіх сфер життя. Це стосується не лише людей з інвалідністю, а й батьків з маленькими дітьми, внутрішньо переміщених осіб, літніх людей та тих, хто шукає роботу.
Безбар’єрність починається з комунікації. Важливо дотримуватися правил безбар’єрної мови, де на першому місці завжди стоїть людина, а не її ознака (наприклад, «людина з інвалідністю» замість «інвалід», «людина з порушенням зору» замість «сліпий»). Основний фокус у взаємодії має бути на самій особистості та її можливостях, а не на обмеженнях.
Це поняття охоплює різні рівні нашого життя:
– Інформаційна та цифрова: можливість для кожного, зокрема літніх людей, опанувати цифрові сервіси та отримувати державні послуги онлайн.
– Економічна: забезпечення рівних прав на працю, безпечних умов роботи та консультаційної підтримки для працівників і роботодавців, особливо у воєнний час.
– Психологічна: турбота про ментальне здоров’я, подолання стресу та надання психосоціальної підтримки на робочому місці та вдома.
Сьогодні це поняття набуло особливої актуальності як інструмент підтримки. Воно включає вміння правильно допомогти людині в стані гострого стресу, заспокоїти дитину під час повітряної тривоги або знайти спільну мову з ветеранами, поважаючи їхню гідність та досвід.
Символічно, що тиждень завершується 31 травня, у Всесвітній день боротьби з соціальною нерівністю, нагадуючи нам, що створення простору без обмежень — це спільна відповідальність громади та держави.
Для тих, хто прагне дізнатися більше або потребує консультації, працюють офіційні ресурси:
– Портал pratsia.in.ua — фахові консультації щодо трудових відносин та прав працівників.
– Портал «Дія.Безбар’єрність» — гід державними послугами у важливі моменти життя.
– «Довідник безбар’єрності» — посібник з етики толерантного спілкування.
Наша Алея Героїв на міському кладовищі, де під синьо-жовтими прапорами спочивають ті, хто віддав життя за Україну, її свободу та майбутнє, на жаль, продовжує поповнюватися новими іменами.
Сьогодні наша громада віддала останню шану захиснику України Михайлу Філіпчуку.
Йому було лише 31 рік… У віці, коли життя тільки набирає обертів, коли попереду ще стільки планів і мрій, війна безжально обірвала його шлях.
Михайло народився 3 вересня 1993 року у Ковелі. Навчався у ЗОШ №11, фах маляра-штукатура здобув у ПТУ №5.
Він був одним із двійні, тож мав особливий зв’язок із братом Сергієм — разом навчалися у школі, мали спільних друзів, ділили дитячі спогади та юнацькі роки.
Згодом кожен обрав власний життєвий шлях. Михайло закінчив водійські курси, працював водієм у Ковельському МТМО, а пізніше — на приватному підприємстві «Ковель-Будпостач».
Із початком повномасштабної війни до лав Збройних Сил України мобілізували брата Сергія. А 8 червня 2024 року військову форму одягнув і Михайло.
Після навчань він служив у складі 47 окремої механізованої бригади «Маґура». Виконував бойові завдання на Покровському напрямку, згодом — на Сумщині, а восени 2024 року підрозділ передислокували на Курщину.
24 листопада 2024 року рідні востаннє поговорили з Михайлом. Він повідомив, що вирушає на бойове завдання. А вже за кілька днів сім’я отримала страшне сповіщення — воїн зник безвісти.
Довгі місяці рідні жили надією та вірою в те, що Михайло повернеться додому. Мама їздила на зустрічі під час обмінів полоненими, переглядала фото та відео, сподіваючись побачити серед них сина. Та результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Михайло загинув.
Життя гранатометника 2-го взводу 3-ї спеціальної роти військової частини А4699, солдата Михайла Філіпчука обірвалося 27 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області рф.
Висловлюємо щирі співчуття мамі Руслані Степанівні, татові Олександру Володимировичу, братам Сергієві та Роману, бабусі Ніні Іванівні, усім рідним, близьким і друзям полеглого Захисника.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Світла пам’ять та вічна слава Герою!
