Автор: Семерей Руслана Віталіївна

Наприкінці травня Україна вшановує пам’ять Симона Петлюри – 22 травня виповнюється 145 років від дня його народження, а 25 травня – 100 років з часу загибелі від рук московського агента.

Симон Петлюра є символом українського національно-визвольного руху.

Як очільник української держави, організатор українських збройних сил часів Української революції, Головний отаман військ і флоту УНР він здійснив винятковий внесок в українське державотворення початку XX століття та опір російській агресії періоду Української революції 1917-1921 років.
Саме у протистоянні із більшовицькою росією Симон Петлюра став для українства уособленням ідеї свободи, а для ворогів – бандитом, ім’ям якого назвали цілі покоління послідовників. Петлюрівці, як і мазепинці, і бандерівці, вселяли у росіян страх і ненависть, адже волелюбність, завзятість і незламність в українцях пробудили якраз такі потужні особистості, як Мазепа, Петлюра, Бандера.

У наукових виданнях, підручниках і словниках СРСР «петлюрівщина» визначалася як «контрреволюційний буржуазно-націоналістичний рух на Україні періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, очолюваний одним із ватажків дрібнобуржуазної націоналістичної партії українських соціал-демократів Петлюрою». Участь у «петлюрівщині», тобто в боротьбі за незалежну Україну, ще довго залишалася приводом для звинувачень в СРСР. Петлюрівців зображували винятково в негативних контекстах, їм надавали непривабливі епітети та неприємну зовнішність. Образ петлюрівців як шкідників, зрадників і противників нової совєтської влади швидко ввійшов у совєтський побут.

Упродовж життя Симон Петлюра боровся за українську незалежність не лише зброєю, а й словом: як журналіст, арткритик, редактор провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні. Навіть на еміграції лідер УНР продовжив видавничу справу – заснував журнали «Табор», «Тризуб», інші, які перетворювали слово на зброю в боротьбі за вільну Україну.

У 1921 році Симон Петлюра вимушено покинув терени України. Проте не відмовився від політичної боротьби за незалежність УНР. Совєтські ж спецслужби не полишали Петлюру в спокої, узяли собі за мету знеславити і зганьбити ім’я Симона Петлюри та його прихильників.

Вбивство Симона Петлюри справило неабияке враження на українську еміграцію. Член уряду УНР, дипломат Олександр Шульгин згадував, що подія об’єднала до того розрізнені кола української еміграції. Симон Петлюра своїм життям і своєю смертю засвідчив, що тільки в єдності українці здатні вистояти та перемогти.

Минуло 100 років від дня смерті Симона Петлюри, але він лишається символом боротьби за вільну Україну. На його честь в населених пунктах називають об’єкти топоніміки, зводять пам’ятники, пишуть мурали. А головне – пам’ять про Симона Петлюру увічнена в сучасному українському війську.

Вояки Армії УНР і сам Головний отаман носили на однострої нарукавний тризуб. Продовжуючи петлюрівські традиції, тризуб став частиною військової айдентики Сил оборони України. З 2017 року він став частиною однострою українських воїнів. 152-га окрема єгерська бригада здобула почесне найменування – імені Симона Петлюри. Військовослужбовці бригади захищають нашу країну на різних напрямках російсько-українського фронту.

Український інститут національної пам’яті до роковин вшанування пам’яті Симона Петлюри підготував інформаційні матеріали: Матеріали.

Цьогоріч завершення навчального року в Університеті ІІІ віку поєднали з відзначенням Дня вишиванки. Це була зустріч, наповнена теплим спілкуванням, спогадами та родинними історіями.

Директорка територіального центру Світлана Смітюх подякувала поважним студентам за активність, бажання навчатися, відкривати для себе нове та брати участь у житті Університету ІІІ віку. Вона також зауважила, що й під час канікул на слухачів чекатиме чимало активностей і приводів для спілкування

Працівники публічної бібліотеки презентували пізнавальну програму про історію української вишиванки, символіку орнаментів і традиції різних регіонів України. До цього додалися історії про родинні реліквії та вишиті речі, які зберігаються у сім’ях учасників заходу.

Сестри Леся та Галина Гарбаруки представили рушники  та інші вироби своєї родини, а Галина Коновал показала скатертину, вишиту її свекрухою. Особливу увагу привернула й картина мами Юрія Дудіка, датована 1959 роком.

Красивим доповненням  до програми стало виконання пісні «Два кольори» Віктором Оксенюком під акомпанемент Юрія Мержвинського.

Усі охочі також мали нагоду оглянути персональну виставку директорки публічної бібліотеки, майстрині Ольга Пірожик, де  представлені авторські вишиті роботи та декоративні композиції. Гості із зацікавленням знайомилися з експозицією, спілкувалися та фотографувалися на згадку.

Зустріч стала гарною нагодою підбити підсумки навчального року, поспілкуватися у дружньому колі та ще раз згадати про цінність українських традицій, які об’єднують покоління.

Шановні мешканці громади!

Запрошуємо на інформаційну зустріч для всіх, хто хоче більше дізнатися про сімейні форми виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування. Відверте спілкування та відповіді на запитання про форми сімейного виховання, роль батьків-вихователів, підтримку держави та громади і живі історії тих, хто вже дарує родинне тепло дітям.

Для дітей учасників будуть організовані розважальні активності з аніматорами.

Заповнюйте форму реєстрації та долучайтеся: https://forms.gle/QvKVvqixTck1U8Ff6

Проєкт «Підтримка реформи Кращого догляду у Волинській області шляхом посилення соціальних послуг та системи догляду за дітьми» впроваджується Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Консорціумом партнерських організацій за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Швеції. В Консорціум входять: ГС “Українська мережа за права дитини”, МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна».

З 25 по 31 травня в Україні вдруге проходить Національний тиждень безбар’єрності. Ця масштабна подія спрямована на утвердження безбар’єрності як загального державного стандарту, що забезпечує рівні права та можливості для кожного громадянина.

Безбар’єрність — це не лише про архітектурну доступність. Це комплексний підхід до формування державної політики, що гарантує безперешкодний доступ до всіх сфер життя. Це стосується не лише людей з інвалідністю, а й батьків з маленькими дітьми, внутрішньо переміщених осіб, літніх людей та тих, хто шукає роботу.

Безбар’єрність починається з комунікації. Важливо дотримуватися правил безбар’єрної мови, де на першому місці завжди стоїть людина, а не її ознака (наприклад, «людина з інвалідністю» замість «інвалід», «людина з порушенням зору» замість «сліпий»). Основний фокус у взаємодії має бути на самій особистості та її можливостях, а не на обмеженнях.

Це поняття охоплює різні рівні нашого життя:

– Інформаційна та цифрова: можливість для кожного, зокрема літніх людей, опанувати цифрові сервіси та отримувати державні послуги онлайн.

– Економічна: забезпечення рівних прав на працю, безпечних умов роботи та консультаційної підтримки для працівників і роботодавців, особливо у воєнний час.

– Психологічна: турбота про ментальне здоров’я, подолання стресу та надання психосоціальної підтримки на робочому місці та вдома.

Сьогодні це поняття набуло особливої актуальності як інструмент підтримки. Воно включає вміння правильно допомогти людині в стані гострого стресу, заспокоїти дитину під час повітряної тривоги або знайти спільну мову з ветеранами, поважаючи їхню гідність та досвід.

Символічно, що тиждень завершується 31 травня, у Всесвітній день боротьби з соціальною нерівністю, нагадуючи нам, що створення простору без обмежень — це спільна відповідальність громади та держави.

Для тих, хто прагне дізнатися більше або потребує консультації, працюють офіційні ресурси:

– Портал pratsia.in.ua — фахові консультації щодо трудових відносин та прав працівників.

– Портал «Дія.Безбар’єрність» — гід державними послугами у важливі моменти життя.

– «Довідник безбар’єрності» — посібник з етики толерантного спілкування.

Уже традиційно у травні в Ковелі зустрічаються юні авіамоделісти Волині, аби продемонструвати свої знання, майстерність і технічні навички під час обласних відкритих змагань з авіамодельного спорту та перегонів БПЛА.

Цьогоріч у змаганнях взяли участь 65 представників із 12 команд, які боролися за перемогу у п’яти класах авіамоделей та чотирьох класах безпілотних літальних апаратів.

Вихованці авіамодельних гуртків СЮТ (керівник — Анатолій Михалевич) продемонстрували високі результати та стали переможцями та призерами в особистому заліку.

І місце здобули — Волинчук Олег (клас моделей F-2-B); — Панасенко Леонтій ( F-2-D та F-4-B); — Ковердюк Максим ( Д-1, Д-3, Д-4).

ІІ місце  — Чечелюк Богдан (F-2-A та F-4-B); — Ковердюк Максим (Д-2); — Волинчук Олег (Д-4).

ІІІ місце посів Пожиток Микита (Д-2).

Команда закладу позашкільної освіти «Ковельська міська станція юних техніків» виборола:

— І місце в обласних відкритих змаганнях учнівської молоді з авіамодельного спорту;

— І місце у змаганнях учнівської молоді з перегонів БПЛА;

— ІІІ місце у заліку моделей класу «метальний планер».

Вітаємо юних авіамоделістів та їх наставника з вагомими досягненнями!

Бажаємо нових успіхів, яскравих перемог і гідного представлення Волині на Всеукраїнському рівні.

Ковельська міська станція юних техніків